ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ ДЛЯ ГІМНАЗІЙ СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ (1867–1914 РОКИ)

Ю. С. Федурко-Попик

doi:10.26661/2522-4360-2021-2-02

Ю. С. Федурко-Попик http://orcid.org/0000-0002-9995-2129

DOI: https://doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-02

Ключові слова: Австро-Угорська імперія, Східна Галичина, класична гімназія, іноземні мови, підготовка вчителя іноземних мов, кваліфікаційний іспит

Анотація

У статті йдеться про специфіку підготовки вчителів іноземних мов для класичних гімназій Східної Галичини в період її перебування у складі Австро-Угорської імперії. У ній, зокрема, стверджено, що класична гімназія була основним елементом тогочасної системи середньої освіти, оскільки до початку ХХ століття тільки її завершення уможливлювало доступ до університетських студій. Це, з одного боку, засвідчувало особливу роль класичних гімназій у розвитку інтелектуальних сил українського народу та формуванні його еліти, а із другого – розширювало систему вимог до фахової підготовки гімназійного вчителя, його особистісних якостей і загальної ерудиції. Автор наголошує на актуальності гімназійної проблематики в контексті Східної Галичини в сучасному історико-педагогічному дискурсі, увиразнює основні аспекти тих досліджень, що послугували підґрунтям для її розвідки й уможливили досягнення поставленої мети – простежити джерела, чинники й особливості професійної підготовки вчителів іноземних мов для гімназій Східної Галичини в автономічну добу. У статті продемонстровано багатоступеневість процесу формування особистості гімназійного вчителя загалом та вчителя іноземних мов зокрема, названо його ступені, виокремлено завдання та сутнісні ознаки кожного з них. Першим ступенем для вчителів іноземних мов визнано навчання на філософському факультеті університету. До його особливостей зараховано опанування профільних і допоміжних дисциплін, предметів психолого- педагогічного циклу, участь у практикумах і семінарах. Другий ступінь – складання складного і трудомісткого кваліфікаційного іспиту перед комісією, склад і чинність якої реґламентувало віденське Міністерство віросповідань і освіти. Він містив етап домашнього завдання (підготовка письмової роботи на певну тему з основної й допоміжної дисциплін із подальшим їх оцінюванням), етапи письмового й усного екзамену перед комісією. Сутність наступного ступеня становили самоосвіта й саморозвиток, спрямовані на збагачення власного педагогічного досвіду й піднесення свого інтелектуального рівня.

Посилання

1. Вараниця А. Учителі народних шкіл Галичини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. : дис. … канд. істор. наук: 07.00.01. Львів, 2018. 315 с.
2. Гаврищак І., Проців О. Галицькі гімназії ІІ половини ХІХ ст.: кадровий склад і система підготовки педагогічних працівників. Sciences of Europe. 2021. № 66 (3). С. 53–57.
3. Завгородня Т., Прокопів Л., Стражнікова І. Історія педагогіки : навчально-методичний посібник. Івано-Франківськ, 2014. 160 с.
4. Коцюмбас О. Викладацький склад Академічної гімназії у Львові (друга половина ХІХ – початок ХХ ст). Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія «Історія». 2017. Вип. 2 (1). С. 56–61.
5. Курляк І. Українська гімназійна освіта у Галичині (1864–1918 рр.) : монографія. Львів, 1997. 222 с.
6. Лучаковський К. Дамян Ромунальд Гладилович. Посмертна згадка – з портретом покійника. Справозданє директора ц. к. ґімназіѣ академичнои у Львовѣ за рôкъ шкôльный 1892. У Львовѣ : Зъ друкарнѣ товариства имени Шевченка, 1892. С. 43–48.
7. Нагачевська З. Становлення і розвиток системи професійної підготовки та підвищення кваліфікації учителів у Східній Галичині. Обрії. 2016. № 1 (42). С. 21–26.
8. Справозданє директора ц. к. академичної ґімназиї за шкільний рік 1894. У Львові : З друкарнї Наукового товариства імени Шевченка, 1894. 24 + 56 с.
9. Оконь В. Введение в общую дидактику. Москва, 1990. 382 с.
10. Франко І. Зібрання творів : у 50 т. Київ : Наукова думка, 1978. Т. 18. С. 177–190.
11. Франко І. Допис про дрогобицьку гімназію. Додаткові томи до зібрання творів у 50 т. Київ, 2008. Т. 53. С. 10–15.
12. Buzek J. Rozwój stanu szkól średnіch w Galіcyі w cіągu ostatnіch lat 50 (1859–1909). Muzeum. 1909. Roc. XXV. Dod. 3. S. 176 + VII.
13. Chodakowska J. Udział Towarzystwa Nauczycieli Szkół Wyższych w walce o polską szkołę średnią w Galicji w latach 1884–1914. Rozprawy z dziejów oświaty. 1984. T. XXVI/84. S. 141–172.
14. Gajak-Toczek M. Franciszek Próchnicki – polonista na wczoraj i dziś. Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Polonica. 2009. Vol. 12. S. 301–325.
15. Galek Cz. Szkoła i nauczyciel w II połowie XIX wieku na północno-wschodnich terenach Monarchii Austro-Węgier w polskiej literaturze pamiętnikarskiej i beletrystycznej. Zamość : Wyższa Szkoła Zarządzania i Administracji w Zamościu, 2012. 295 s.
16. Kramarz H. Nauczyciele gimnazjalni Galicji 1867–1914: Studium historyczno-socjologiczne. Kraków : Wydawnictwo naukowe WSP, 1987. 218 s.
17. Leniek J. Kandydaci Stanu akademickiego. Sprawozdanie Dyrekcyi с. k. gimnazyum wyższego w Tarnopolu za rok szkolny 1891. Tarnopol : Z drukarni J. Pawłowskiego. 1891. S. 3–42.
18. Mazur P. Zawód nauczyciela w ciągu dziejów: Skrypt dla studentów z historii wychowania. Chełm : Panstwowa wyszcza szkoła zawodowa, 2015. 135 s.
19. Sprawozdanie dyrekcyi c. k. gimnazyum akademickiego za rok szkolny 1875/6. Lwów : Z drukarni Towarzustwa imienia Szewczenki, 1876. 67 + XXV s.
20. Sprawozdanie c. k. Rady szkolnej krajowej o stanie szkół średnich galicyjskich w roku szkolnym 1902/3. We Lwowie : Z drukarni Wł. Łozińskiego, 1903. 91 s.
21. Sprawozdanie c. k. Rady szkolnej krajowej o stanie szkół średnich galicyjskich w roku szkolnym 1905/6. Lwów : Z drukarni Wł. Łozińskiego, 1906. 80 s.