ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ УЧНІВ У ФРАНЦІЇ
Анотація
У статті розкривається організація професійної орієнтації у Франції. Особлива увага приділена розгляду методів професійної орієнтації в цій країні. Також висвітлена практична організація професійної орієнтації у школах Франції. Доведено, що у практиці консультування учнів часто використовується рекомендація. Згідно з висновками французьких дослідників, вона допомагає вибудувати уявлення про свою проблему й ухвалити рішення щодо навчального і професійного вибору. Рекомендація має діалогову природу, консультант і консультований виступають як рівноправні партнери процесу спілкування. Залежно від характеру труднощів, що виникають під час ухвалення рішення, виділяють кілька підходів, які використовують консультанти: інформативний – якщо необхідно заповнити прогалини у знаннях, що заважають рефлексії учня; методологічний – для складання плану навчального або професійного майбутнього підлітків; біографічний – з метою розгляду ухваленого учням рішення в контексті його власного життя, щодо минулого і, що найбільш важливо, у перспективі професійного майбутнього. Доведено, що практика організації професійної орієнтації базується на взаємодії позашкільної та внутрішньо шкільної, її складниках. Позашкільна профорієнтація – це діяльність мережі спеціальних служб різних рівнів (державний, академічний, департаментський, місцевий), що координуються трьома міністерствами: праці, охорони здоров’я й освіти. Проаналізована діяльність радників з орієнтації – психологів у стінах навчальних закладів, де вони залишаються незалежними фахівцями. Радник-психолог здійснює інформування учнів про професії, навчальні заклади професійної освіти, умови вступу та навчання в них, можливості працевлаштування після їх закінчення; набір учнів до деяких професійних навчальних закладів (професійні ліцеї, морська школа, Інститут прикладних мистецтв); присутній на іспитах, а також на засіданнях шкільного ради з орієнтації. Саме він є сполучною ланкою між позашкільної та внутрішньошкільною професійною орієнтацією, що показує високу значущість його професійної діяльності для системи освіти.
Посилання
2. Caroff A. Orientation des élèves: Problèmes genereaux. Rôle des structures et des acteurs de l’orientation. Paris, 1988.
3. Chauvie N., Cohen-Scali V. Hypertexte et pédagogie de l’information. Le support électronique “Itinéraire pour un métier”. Éducation Technologique. 1998. № 2.
4. Demoulin H., Murphy J. Représentations temporelles et décision dans la relation de conseil en orientation scolaire. L’orientation scolaire et professionnelle. 2005. Vol. 34. № 4.
5. Freeman J. Pour une éducation de base de qualité: comment développer la compétence. UNESCO. 1993.
6. Gauron A. La formation tout au long de la vie: prospective économique. Conseil d’analyse économique. Paris, 2000. № 22.
7. Lapostolle G. L’orientation au collège depuis les années 1980: un problème du choix politique entre deux formes de democratization. L’orientation scolaire et professionnelle. 2005. Vol. 34. № 4.
8. Miass C. L’autobiographie raisonnée, outil des analyses de pratiques en formation. L’orientation scolaire et professionnelle. 2005. Vol. 34. № 1.
9. Pineau G. La vie a orienté, quelle histoire. L’orientation scolaire et professionnelle. 2005. Vol. 34. № 1.
10. Rechelin M. Orientation scolaire et professionnelle. Encyclopedia Universalis. 2002. Corp. 16.
11. Tricot A. Amélioration de l’information sur les métiers: information, orientation, conseil. Document est préparé pour un examen des politiques concernant les services d’information, de l’orientation et de conseil. Commission Européenne et l’OCDE. 2002.