ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ВІТЧИЗНЯНОГО ВІОЛОНЧЕЛЬНОГО ВИКОНАВСТВА ХХ СТОЛІТТЯ: СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ПІДГОТОВКИ ВІОЛОНЧЕЛІСТІВ

Ключові слова: віолончельна школа, виконавська культура, професійна майстерність, виконавська і педагогічна діяльність

Анотація

Статтю присвячено виявленню основних тенденцій розвитку віолончельного виконавства на сучасному етапі на основі історико-теоретичного аналізу вітчизняного віолончельного мистецтва ХХ ст. Виявлено, що для сучасної вітчизняної віолончельної школи природно робити наголос на формуванні віолончелістів-універсалів, що володіють не лише класичним професіоналізмом, а й виконавським «фольклоризмом», а також професійними знаннями у сфері інтерпретації сучасної музики. Зазначено, що процес зближення національних виконавських шкіл зараз перетворюється на практичне їх злиття у єдину світову виконавську класичну школу. Цьому сприяють розвинена система міжнародних конкурсів, відкритість міжнародних центрів навчання віолончельної гри, практична необмеженість у доступі до інформації. Кожна з провідних світових шкіл із максимальною відповідальністю зберігає засади постановки, звуковидобування, штрихової культури, узагальнюючи їх і навіть протиставляючи їх засадам інших шкіл. Ці моменти, з одного боку, гальмують розвиток віолончельних шкіл, штучно відриваючи їх одна від одної. З іншого боку, без кропіткого зберігання традицій неможливий подальший прогрес віолончельного мистецтва. З’ясовано, що сьогодні віолончельне виконавство поділяється на кілька сфер, що існують відносно самостійно, мають іманентні риси та перспективи розвитку. Серед них – класичне виконавство, виконання сучасної музики «модерн», необарочне виконавство, професійне виконавство фольклору, джаз- та поп- виконавство. Існуючи паралельно в умовах стилістичного плюралізму, вони взаємозбагачуються, впливають одна на одну. Важливим завданням сучасного вітчизняного віолончельного виконавства є розроблення науково-методичних засад формування віолончелістів-універсалів, що володіють високою виконавською культурою, яка є багатогранною за своїм змістом і охоплює класичну віолончельну спадщину та найкращі зразки народної й сучасної інструментальної музики.

Посилання

1. Андрієвський І. Скрипкове мистецтво на зламі століть. Теоретичні та практичні питання культурології: українське музикознавство на зламі століть. 2002. Вип. ІХ. С. 351–361.
2. Історія української музики в VІ томах. Київ : Наукова думка, 1989. Т. ІІ. 568 с.
3. Сумарокова В. Віолончельне мистецтво в контексті нео- та полістилістики ХХ – початку ХХІ століття: Рефлексія і дискурс. Актуальні проблеми мистецької практики і мистецтвознавчої науки. 2010. Вип. 3. С. 178–185.
4. Сумарокова В. Історія українського віолончельного та контрабасового мистецтва в контексті європейського виконавства : підручник. Київ : НМАУ імені П.І. Чайковського, 2014. 200 с.
Опубліковано
2023-12-19
Як цитувати
Білецька, М. В., & Підварко, Т. О. (2023). ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ВІТЧИЗНЯНОГО ВІОЛОНЧЕЛЬНОГО ВИКОНАВСТВА ХХ СТОЛІТТЯ: СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ПІДГОТОВКИ ВІОЛОНЧЕЛІСТІВ. Педагогічні науки: теорія та практика, (4), 7-13. https://doi.org/10.26661/2786-5622-2023-4-01
Розділ
РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНА ПЕДАГОГІКА ТА ІСТОРІЯ ПЕДАГОГІКИ