ФОРМУВАННЯ САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

О. Е. Кравченко-Дзондза

doi:10.26661/2786-5622-2024-1-12

О. Е. Кравченко-Дзондза https://orcid.org/0000-0002-4857-3460

DOI: https://doi.org/10.26661/2786-5622-2024-1-12

Ключові слова: самоосвітня компетентність, самоосвітня діяльність, самоосвіта, системно-діяльнісна парадигма, культура освітньої (навчальної) діяльності.

Анотація

У статті розкрито сутність самоосвітньої компетентності учнів початкових класів, обґрунтовано необхідність її формування в початковій школі. У результаті аналізу досліджень науковців самоосвітню компетентність учня початкових класів визначено як інтегровану якість особистості, що базується на вміннях учня самостійно спланувати й організувати власну пізнавальну діяльність, спрямовану на отримання необхідної інформації, розвиток загальнокультурних якостей і самовдосконалення. Виокремлено структурні компоненти самоосвітньої компетентності: мотиваційно-смисловий, когнітивний, організаційно-діяльнісний, оцінювально-рефлексивний. Самоосвітня діяльність учня початкових класів складається з таких компонентів, як: розуміння власних потреб на підставі самоаналізу; організація самонавчання й уміння розв’язувати завдання; упорядкування та критичне ставлення до отриманої інформації; використання різноманітних джерел інформації; уміння долати труднощі, невпевненість; представлення й обґрунтування отриманих результатів; уміння використовувати нові технології інформації та комунікації; знаходження нестандартних рішень на основі самостійно набутих знань; постійний самоконтроль за самоосвітньою діяльністю. Згідно з логікою розвитку самоосвітньої компетентності виокремлено та проаналізовано основні етапи її формування в початковій школі: адаптаційний етап, етап накопичення досвіду, самоосвітній етап. Визначено завдання вчителя початкових класів щодо створення умов для успішного формування в учнів навичок самоосвітньої діяльності. Наголошено, що системно-діяльнісна парадигма освіти створює сприятливе освітнє середовище та сприяє формуванню вмінь і навичок самоосвіти. Виокремлено основні форми самоосвіти учня початкових класів: вивчення наукової, науково-популярної, художньої, навчальної літератури, використання різноманітних допоміжних засобів (консультації спеціалістів; прослуховування інтерв’ю; перегляд телепередач, фільмів, вистав; відвідування галерей, музеїв, виставок); ресурси мережі «Інтернет» (онлайн-курси, електронні підручники), віртуальна та доповнена реальність.

Посилання

1. Бобро А., Коваль Т. Дидактичні умови організації самостійної роботи молодших школярів. Психолого-педагогічні науки. 2018. № 3. С. 78–82.
2. Дмитренко О. Більше, ніж гра: діяльнісний підхід у Новій українській школі. URL: https://osvita.ua/ school/method/85081/ (дата звернення: 20.01.2024). 3. Звєкова В. Самостійна діяльність молодших школярів в умовах модернізації початкової освіти. Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Серія «Педагогічні науки». 2019. Вип. 39. С. 36–40.
4. Зубенко К. Формування відповідального ставлення до навчання в учнів початкових класів. URL: https://www.academia.edu/36557520/ (дата звернення: 21.12.2023).
5. Кравченко-Дзондза О. Формування комунікативної компетентності студентів у процесі вивчення дисциплін філологічного циклу. Молодь і ринок. 2014. № 7. С. 98–102.
6. Ладивір С. Психологічні умови реалізації потенційних можливостей дитини. Актуальні проблеми психології : збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України / за ред. С. Максименка. Т. 4. Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2010. С. 84–97.
7. Метод Марії Монтессорі. URL: https://woodentoys.com.ua/ua/montessori/.
8. Платова Н. Формуємо вміння вчитися самостійно. Початкова освіта. 2015. № 10. С. 4–6.
9. Савченко О. Уміння вчитися ‒ ключова компетентність молодшого школяра. Київ : Педагогічна думка, 2014. 176 с.