ПРОБЛЕМА АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ В КОНТЕКСТІ ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Анотація

Стаття присвячена одному з актуальних питань, яке стосується сучасних закладів вищої освіти, – питанню порушення принципів академічної доброчесності у зв’язку із широким використанням штучного інтелекту учасниками освітнього процесу. У фокусі цієї статті – два поняття: «штучний інтелект», який розглядається авторами з погляду соціально- поведінкового підходу, та «академічна доброчесність» (виходячи з положень Закону України «Про освіту»). Авторами зазначено, що сучасне освітнє середовище вже не може існувати без штучного інтелекту, який проникає у всі сфери людського життя, зокрема в освітній процес. Доказом цього є наведені результати опитування, що проводилося в межах педагогічного експерименту, виконаного науково-педагогічними працівниками кафедри психології та педагогіки Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба протягом 2023/2024 навчального року. Опитування показало наявність позитивної диспозиції учасників освітнього процесу до використання штучного інтелекту в процесі виконання різного роду завдань, а отже, підтвердило актуальність виокремлення етичних проблем, які виникають під час його застосування. Виходячи з визначення поняття «академічна доброчесність» відповідно до ст. 42 Закону України «Про освіту», а також пунктів, що є її порушенням, автори надали можливі варіанти впливу штучного інтелекту на прояви академічної недоброчесності. Особливу увагу було приділено таким порушенням, як плагіат, фальсифікація, фабрикація, списування, обман. Оскільки єдиної норми, яка б регулювала використання штучного інтелекту в освітній та науковій діяльності, немає (хоч і існують певні програми, які дають змогу виявити плагіат чи фальсифікацію, що спричинені використанням штучного інтелекту), автори пропонують розглядати напрями формування відповідальної поведінки в цьому аспекті на трьох рівнях: здобувачі освіти, заклади вищої освіти, держава. Серед провідних заходів найбільш ефективними вважаються: на рівні здобувачів освіти – підвищення обізнаності, впровадження особистої відповідальності; на рівні закладів вищої освіти – забезпечення підтримки та ресурсів, розробка чітких правил і політик, на рівні держави – створення нормативно-правової бази, підтримка досліджень та інновацій.