ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У ПРАКТИЦІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В УКРАЇНІ

Анотація

Статтю присвячено аналізу інноваційних процесів, що відбуваються у соціальній сфері України. Актуальність проблеми полягає у тому, що бурхливий розвиток соціальної роботи в Україні, спричинений загальними світовими тенденціями взагалі та зокрема в Украні, особливо у гострий кризовий період та на тлі воєнних подій спонукає до пошуку і застосування новітніх технологій, нестандартних оперативних дій в організаційно-управлінській і соціальній сферах. Метою статті є висвітлення найкращих інноваційних технологій у соціальній сфері для комплексного надання широкого спектру соціальних послуг різним категоріям населення.З’ясовано, що інноваційні процеси, що відбуваються у соціальній роботі, передбачають модернізацію не лише її окремих аспектів, а й усієї соціальної сфери, що є рушійною силою ефективних позитивних перетворень у суспільстві. До інноваційної діяльності можемо віднести технологію соціального проєктування, яка особливо актуалізувалася у зв’язку з воєнними подіями в Україні. Саме елементи соціальної структури (підприємства, установи, організації, що надають необхідні послуги та задовольняють потреби громадян) знаходяться у центрі дослідження, вдосконалення та розвитку соціальних об’єктів, що працюють у територіальній громаді. Останніми роками успішно працює велика кількість соціальних проєктів, краудфандингових платформ, залучені соціальні мережі для просування соціальних ініціатив для надання ефективної своєчасної допомоги різним категоріям населення.Проаналізовано декілька інноваційних практик, які довели свою ефективність, гнучкість і результативність у веденні соціальних випадків у кризові періоди, – кейс-менеджмент та інтегровані соціальні служби, що застосовують фахівці соціальної сфери в межах певних територіальних громад. Визначено переваги та недоліки у застосуванні зазначених моделей; констатовано, що держава намагається залучати представників недержавного сектору як надавачів соціальних послуг, але цей процес потребує удосконалення законодавчих його регуляторів.Обгрунтовано, що застосування процесу цифровізації соціальної сфери та застосування е-сервісів сприяють оптимізації ресурсів, розширенню доступу до соціальної допомоги та забезпеченню швидкої реакції на потреби населення України.