ДОСЛІДЖЕННЯ ГОТОВНОСТІ ПЕДАГОГІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ДО СУПРОВОДУ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ

Анотація

У статті здійснюється аналіз результатів емпіричного дослідження готовності педагогів закладів дошкільної освіти до супроводу ігрової діяльності дітей. Акцентується на тому, що в сучасному українському суспільстві загалом та у професійній педагогічній спільноті зокрема спостерігається знецінення гри як провідного виду діяльності дитини, одного з найважливіших чинників її цілісного розвитку. Підкреслюється необхідність запровадження цілеспрямованої підготовки педаго гів закладів дошкільної освіти в системі післядипломної освіти до супроводу ігрової діяльності дітей, яка має передбачати комплекс психолого-педагогічних заходів із формування у фахівців ціннісного ставлення до гри, усвідомлення ними природи дитячої гри та ігрових методів організації освітнього простору, технології супроводу ігрової діяльності дитини тощо. За результатами здійсненого емпіричного дослідження готовності педагогів закладів дошкільної освіти до супроводу ігрової діяльності дітей стверджується про таке: більшість з опитаних педагогів усвідомлюють недостатній рівень своєї готовності до супроводу ігрової діяльності дітей, вважають за необхідне проведення спеціальних психолого-педагогічних заходів з розвитку їхньої ігрової компетентності, проте неготові до змін власної діяльності, до опанування нових стратегій взаємодії з дітьми; кожен другий педагог має неоптимальний стиль спілкування з дітьми. Це спричиняється, зокрема, високим рівнем професійного егоцентризму опитаних фахівців, їх фіксованістю на власній мисленнєвій, емоційній, комунікативній позиції, а також недостатнім рівнем усвідомленості ними пріоритетного значення гри (передусім вільної гри) у розвитку дитини.