ГРА «НЕХАЙ ПОБ’ЮТЬ ОДИН ОДНОГО»: ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ
Анотація
У статті розглядається гра Еріка Берна «Нехай поб’ють один одного» на прикладі сценаріїв, вилучених із творів відомих письменників. Ерік Берн слушно стверджує, що гра «Нехай поб’ють один одного» є основою більшої частини світової літератури, як хорошої, так і поганої. Цей напрям досліджень, незважаючи на важливу підказку його фундатора, опинився на узбіччі теорії психології. Cтаття намагається показати переваги цього плідного підходу. Усі приклади Еріка Берна стосуються традиційного трикутника, спілкування в якому спрямовується з боку жінки-маніпулятора. У розумінні Еріка Берна кожен крок гри, як вербальний, так і невербальний, незмінно породжується жінкою. Ця особливість уявляється логічною підставою для того, щоб тлумачити психологію рухів когнітивного сценарію як «суттєво жіночу», але жінка у цьому сценарії не тільки започатковує гру – вона насолоджується бійкою, яку провокує. Теоретично гра «Нехай поб’ють один одного» не виключає можливості виконання ролі Маніпулятора чоловіком. Однак у прикладах Берна відповідальність за лялькарство несе лише жінка. З цієї причини було б точніше застосувати іншу формулу до цього когнітивного сценарію: «Cherchez la femme». Сценарій гри «Cherchez la femme» розгортається у його французькому сенсі, який є набагато більш сексистським, ніж його буквальний переклад «Шукайте жінку» (= та сама проблема, що і завжди). У французькому розумінні жінка уявляється причетною до кожної проблеми. Услід за Л.С. Виготським, К. Леонгардом, П. Вацлавіком та іншими стаття ілюструє гру «Шукайте жінку» когнітивними сценаріями, вилученими з таких творів, як «Зелені роки» А.Дж. Кроніна, «Бель-Амі» Гі де Мопассана, «Поєдинок» О.І. Купріна, «Перше кохання» І.С. Тургенєва, «Вершина пагорба» І. Шоу, «Мартін Іден» і «Біле Ікло» Джека Лондона. Цілком зрозуміло, що варіанти гри, описані у книзі «Ігри, у які грають люди», не в змозі охопити усі можливі сценарії. Курт Воннегут вважав, що «напрямки розповіді» (комбінації кроків) не будуть вичерпані ще 10 000 років.
Посилання
2. Berne, E. (2016) Games People Play. The Psychology of Human Relationships. London: Penguin books. (in English).
3. Brown, P. Levinson, Stephen C. (1987) Politeness: Some Universals in Language Usage. Studies in Interactional Sociolinguistics. 4. England: Cambridge University Press. (in English).
4. Gee, J.P. (2012) Social Linguistics and Literacies: Ideology in Discourses. London and New York: Routledge. (in English).
5. Leech G.N., Short M.H. (1985) Style in Fiction. London and New York: Longman. (in English).
6. Leonhard Karl (1976) Akzentuierte Persönlichkeiten. Berlin: VEB Verlag Volk und Gesundheit. (in German).
7. Machin D., Mayr A. (2012) How to Do Critical Discourse Analysis: A Multimodal Introduction. London: SAGE (in English).
8. Mooney A., Evans B. (2019) Language, Society and Power: An Introduction. London and New York: Routledge. (in English).
9. Pinker S. (2007) The Stuff of Thought: Language as a Window into Human Nature. London: Penguin Books. (in English).
10. Simpson P. (2010) Stylistics. London and New York: Routledge. (in English).
11. Schewe M., Scott T. (2003) Literatur verstehen und inszenieren. Foreign Language Literature Through Drama. A Research Project. GFL-Journal, № 3, pp. 56–83.
12. Vygotsky L.S. (2000) Thought and Word (1934). The Routledge Language and Cultural Theory Reader. London and New York: Routledge. (in English).
13. Watzlawick P., Bavelas J.B., Jackson D.D. (2014) Pragmatics of Human Communication: A Study of Interactional Patterns, Pathologies, and Paradoxes. W.W. Norton & Company, Inc.: New York & London. (in English).