ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ, ОСОБИСТІСНІ І ПРОФЕСІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРЕДСТАВНИКІВ ЛІКАРСЬКОЇ ПРОФЕСІЇ

Анотація

У статті висвітлено основні теоретичні положення стосовно різних підходів до вивчення проблеми індивідуально-психологічних, особистісних та професійних особливостей лікаря. Емпіричним шляхом виявлено й виміряно психологічні особливості лікарів, що є найбільш істотними в процесі професійної діяльності, та їх внутрішнє спрямування. Методи. Дослідження проведено шляхом письмового групового тестування респондентів. У процесі проведення опитування використовувався такий тестовий інструментарій: тест-опитувальник «Спрямованість особистості» Б. Басса; багатофакторний особистісний опитувальник Р. Кеттелла, форма С; методика діагностики рівня емпатії І. Юсупова; опитувальник виявлення емоційного вигорання IMB К. Маслач і С. Джексона; тест самоактуалізації (САТ). Досліджено такі індивідуально-психологічні особливості представни- ків лікарської діяльності: емпатія – здатність до співчуття, співпереживання, самоактуалізація, спрямованість особистості, рівень емоційного вигорання, психологічні та особистісні якості. Загальна вибірка дослідження становила 65 осіб. Дослідження відбувалося на базі лікарень м. Одеса, у хірургічному, терапевтичному та гінекологічному відділеннях. Результати. Дослідження дало змогу встановити, що основними скла- довими частинами психологічного портрета особистості лікарів-жінок є те, що вони характеризуються товариськістю, готовністю до співпраці, емоційною чуйністю, середнім рівнем інтелекту, орієнтацією на соці- альне схвалення їх діяльності, впевненістю та емоційною чутливістю до зовнішнього оточення. Особистісний же профіль лікарів-чоловіків перед- бачає, що вони відкриті і природні, частіше орієнтуються на особистий досвід. Їм притаманні високий рівень інтелекту, самостійність у суджен- нях, схильність до домінантності, високі моральні засади, вони добре контролюють свої емоції та поведінку, але схильні до фрустрації. Вияв- лено, що ⅓ усіх досліджуваних загалом перебуває в зоні ризику, оскільки в них виявлено синдром емоційного вигорання. Висновки. Перспектива подальших досліджень означеної проблеми полягає в розробленні та впровадженні моделі психологічного супроводу лікаря і його професійної діяльності; створенні програм оптимізації вну- трішніх ресурсів представників лікарської праці, програм психологічного супроводу професійного розвитку особистості лікаря, що варіюються залежно від запиту, індивідуально-особистісних особливостей суб’єкта, специфіки професійної групи, лікувально-профілактичного закладу, актуальних соціально-економічних умов.