ІНДИВІДУАЛЬНА НЕПОВТОРНІСТЬ СИМВОЛІКИ СНОВИДІНЬ ТА АРХЕТИПНОЇ СИМВОЛІКИ

  • Д. С. Дроздова Горлівський інститут іноземних мов Донбаського державного педагогічного університету
Ключові слова: архетип, сновидіння, індивідуальна неповторність, психомалюнок, свідоме, несвідоме, метод активного соціально-психологічного пізнання, протагоніст

Анотація

У статті визначено низку науковців, які займалися вивченням сновидінь, архетипної символіки та символів. За допомогою психоаналітичних словників та енциклопедій наведений змістовий складник основних понять зазначеної проблематики. Особливе значення приділено трактуванню архетипної символіки саме психоаналітиками – З. Фрейдом та К. Юнгом. Наголошено на механізмах символізації, які були виділені З. Фрейдом у процесі аналізу сновидінь та уточнені академіком Т.С. Яценко (згущення, зміщення, натяк, локалізація, генералізація, маскування кількістю, від супротивного, гіперболізація, мінімізація, схематизація в контексті психодинамічного розуміння психіки). Розкрито можливості аналізу психомалюнків за методом активного соціально-психологічного пізнання, зокрема завдяки єдності свідомого та несвідомого компонентів психіки в процесі малювання, веденню діалогічної взаємодії психолога і респондента, спонтанності та невимушеності психокорекційного процесу, універсальності архетипної символіки. Проаналізовано характерологічні відмінності між сновидінням та психомалюнком, а саме: в роботі з останнім можливо знизити контролюючу функцію свідомості, долучити респондента до процесу активної діяльності, попрацювати з конкретними образами. Образність при цьому визначена і як з’єднуючий компонент символіки сновидінь та психомалюнків. Подано визначення поняття «архетип» з точки зору можливості за допомогою нього пізнавати логічний, індивідуально-неповторний зміст несвідомого респондента з метою отримання психокорекційного ефекту. Зазначено, що в процесі групової психокорекції доцільно використовувати аналіз сновидінь разом з іншими психокорекційними методиками. На перший план при цьому виходить професіоналізм психолога, який за допомогою встановлення логічних взаємозв’язків між образами, символами, архетипами та змістом діалогічної взаємодії з респондентом досягає бажаного психоаналітичного результату. Теоретичний екскурс підтверджено наведенням фрагменту психоаналітичного аналізу снів протагоніста (представлені у малюнках), який брав участь у роботі психокорекційної групи за методом активного соціально-психологічного пізнання.

Посилання

1. Теория и практика глубинной психокоррекции : Седьмая Авторская школа академика НАПН Украины Т.С. Яценко / сост.: В.П. Андрущенко, А.В. Глузман. Киев : Изд-во НПУ имени М.П. Драгоманова, 2013. 236 с.
2. Философский энциклопедический словарь / за ред.: Л.Ф. Ильичев, П.Н. Федосеев, С.М. Ковалев, В.Г. Панов. Москва : Сов. энциклопедия, 1983. 840 с.
3. Юнг К.Г. Алхимия снов. Четыре архетипа. Мать. Дух. Трикстер. Перерождение / пер., авт. послесл. Семира. Санкт-Петербург : Тимошка, 1997. 352 с.
4. Юнг К.Г. Архетип и символ. Санкт-Петербург, 1991. 165 с.
5. Юнг К.Г. Душа и миф. Шесть архетипов. Минск : Харвест, 2004. 400 с.
6. Яценко Т.С. Особливості внутрішньої динаміки психіки. Освіта: педагогіка і психологія. Польсько-український журнал. 2003. № 4. С. 137– 152.
7. Яценко Т.С. Пізнання індивідуальної неповторності архетипної символіки у процесі глибинної корекції. Психологія і освіта. 2013. № 1 (51). С. 75–85.
8. Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції : навчальний посібник. Київ : Либідь, 1996. 264 с.
Опубліковано
2021-02-15
Розділ
РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ, ІСТОРІЯ ПСИХОЛОГІЇ