ТЕОРЕТИЧНІ ПІДСТАВИ ДЛЯ ТИПОЛОГІЗАЦІЇ ЕЛЕКТОРАТУ В СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОМУ ПІДХОДІ

  • К. М. Безрукова Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Ключові слова: електорат, електоральні групи, типологія електорату, критерії типологізації електорату, соціально-психологічний підхід

Анотація

У статті здійснено спробу систематизації та узагальнення наявних теоретичних підходів до типологізації електорату, виділено та проаналізовано основні підстави для типологізації виборців. Доведено, що електорат є предметом міждисциплінарних досліджень, який формується на перетині політології, соціології та психології, тому автором проаналізовано основні теоретичні підходи до визначення поняття «електоральна група» в межах цих наукових напрямів. Під час аналізу класичних теорій електоральної поведінки в статті розглянуто основні теоретичні підходи до типологізації електорату. Критеріями для типологізації в них виступають політичні симпатії та орієнтації, міра знайомства з програмами кандидатів і агітаційною продукцією, зміна наміру голосувати під час передвиборчої кампанії, ступінь залученості у виборчий процес, стійкість електоральних орієнтацій, міра власної вигоди від результатів виборів, чутливість до базових стратегій виборчих кампаній. Приділено увагу обґрунтуванню соціально- психологічних критеріїв типологізації виборців, закладених послідовниками Мічиганської школи, які виділяли партійну ідентифікацію, ставлення до поточних подій і до кандидата як ключові підстави для типологізації. На прикладі аналізу основних підходів автором доведено, що спроби типологізувати електорат за психологічними характеристиками в роботах багатьох учених мають фрагментарний характер, найчастіше враховуючи лише одну з цих характеристик без охоплення всієї можливої кількості змінних. Акцентовано, що найбільш поширеною в країнах пострадянського простору й досі залишається типологізація виборців на підставі соціально- демографічних характеристик, за якою групи виділяються на основі віку, статі, рівня освіти, регіону проживання та типу поселення, політичної належності, електоральних симпатій.

Посилання

1. Комаровский В.С. Типология избирателей // Социологические исследования. № 1., М.,1990. С. 42-47.
2. Зарубин В.Г. Элективное действие и формирование корпуса российских избирателей (опыт социологического анализа): Автореф. дис. д. соц. наук. / В.Г. Зарубин, СПб., 1998.
3. Lasarsfeld, P. The People יִs Choice [Text] / P. Lasarsfeld. N.Y., 1969.
4. Фіорина М. Ретроспективне голосування в американських національних виборах, Нью Хевен: видавництво Єльського університету, 1981. 389 с.
5. Шемелин А.В. Типология электорального поведения на выборах в органы государственной власти в России и за рубежом / А.В. Шемелин, С.В. Бородина: Вестник Санкт-Петербургского университета МВД России, № 4. 2006. С. 166-170.
6. Петров О. Стратегії політичних сил на парламентських виборах 2006 року / О. Петров // Політичний менеджмент, 2006. № 1. С. 18-26
7. Галицкая Е.Г. Электоральные группы ведущих политиков России / Е.Г. Галицкая, А.А. Черняков: Фонд "Общественное мнение". 1999. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://bd.fom.ru/report/cat/el_rat/o905720
8. Григорьев М. Комплексная методика «Реконфигурация электорального поля» // По материалам 2-й всероссийской научно-практической конференции «Новые избирательные технологии: особенности региональных выборов» // Психология и бизнес. 2009.
9. Олпорт Г. Личность в психологии / Г. Олпорт, М.: КСП, СПб: "Ювента", 1998. 345 с.
10. Полторак В.А. Избирательные кампании: научный подход к организации / В. А. Полторак, О. В. Петров, К.: Знания Украины, 2004. 315 с.
11. Вишняк О.І. Динаміка ідеологічних орієнтацій і електоральна поведінка населення України (1994–2000 рр.) // Українське суспільство моніторинг — 2000 р. Інформаційно-аналітичні матеріали, К.: ІС НАНУ, 2000. С.129-135.
12. Холодковский К.Г. Социально-психологическая дифференциация российского населения и процесс формирования партий // Полис, 2001. №5.
13. Гудков Л. Российские выборы: время «серых» // Б. Дубин, Л.Гудков / Мониторинг общественного мнения: Экономическиеи социальные перемены. 2000. № 2. С. 17-29.
14. Дилигенский Г.Г. Дифференциация или фрагментация? (О политическом сознании в России), М.: МЭиМО, 1999. № 9, 10.
15. Иваненко К.А. Социально-психологические детерминанты электорального поведения избирателя / Современные социально-психологические исследования: Вестник РУДН, серия «Психология и педагогика», 2013. № 3.
16. Рибаченко В.Ф. Типи виборців та типи кандидатів: за кого голосувати? [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://dif.org.ua/article/tipi-vibortsiv-ta-tipi-kandidativ-za-kogo-golosuvati
17. Бура К., Левцун О. Командир, Підприємець, Артист та інші: психотипи політиків, які вступають у передвиборну боротьбу. [Электроннный ресурс]. Режим доступу: http://newukraineinstitute.org/media/news/875/file/Психотипи.pdf
18. Хорошаев С.В. Класификация электоральных групп // Социология власти, 2007. №6.
Опубліковано
2021-06-30
Як цитувати
Безрукова, К. М. (2021). ТЕОРЕТИЧНІ ПІДСТАВИ ДЛЯ ТИПОЛОГІЗАЦІЇ ЕЛЕКТОРАТУ В СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОМУ ПІДХОДІ. Журнал сучасної психології, (1), 9-17. https://doi.org/10.26661/2310-4368/2021-1-1