НАРАТИВНЕ КОНСТРУЮВАННЯ ЖИТТЄВОГО ДОСВІДУ
Анотація
У статті представлено дослідження наративного конструювання життєвого досвіду, зокрема досвіду розірвання шлюбу розлученими жінками. У психолого-герменевтичному контексті запропоновано розуміння наративного конструювання як основного типу дискурсивного конструювання досвіду, що забезпечує текстову об’єктивацію та впорядкування життєвих подій. Метою статті є виявлення психологічних особливостей інтерпретаційних стратегій наративного конструювання події розірвання шлюбу жінками. Показано, що структура організації життєвого досвіду та видів його інтерпретації впливає на формування перспективи особистості і на майбутній розвиток. Узагальнено розвивальні функції кризового стану, відображеного в автобіографічному наративі, а саме: перевизначення ідентичності; активізація пошуку нових смислів; перегляд мотиваційно- ціннісної сфери; зміна часо-просторової організації життя, створення нових моделей бажаного «Я». Основною умовою активізації інтерпретаційних процесів є відкритість новому досвіду, готовність до трансформацій і самозмін. Представлено основні типи інтерпретаційних стратегій, що мають індивідуальну специфіку, зумовлену соціокультурним впливом і смисловим збагаченням нарації у процесі життєздійснення, наративною компетентністю та сформованістю метакогніцій. Зазначено, що серед виявлених у результаті дискурсивного аналізу п’яти стратегій («драматична», «декларативна», «прагматична», «акузаційна» та «аналітична») ознаками продуктивності наділені «аналітична» та «прагматична» стратегії, що включають розуміння позиції іншої сторони, інтелектуальне моделювання та зважування, усвідомлення факту вичерпаності минулого досвіду. Загальною характерною ознакою «демонстративної», «декларативної» та «акузаційної» стратегії наративного конструювання є переважання фактологічної інформації, а також викривлення чи навіть сплощення реальності внаслідок перетворення оповіді на «тільки про себе» чи «тільки про іншого». У такому випадку наративізація досвіду не використовується як інструмент продуктивного переосмислення.
Посилання
2. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. М., 1975. С. 403–404.
3. Бурмистрова Е.В. Система оказания психологической помощи в кризисной ситуации. Психол. наука и образование, 2003. № 3. С. 16–24.
4. Гуцол С.Ю. Наратив як провідна дискурсивна практика самопроектування особистості. Наука і освіта, 2016. № 11/СХХХХХІІ. С. 35–42.
5. Гуцол К.В. Теоретико-методологічні основи дослідження наративної компетентності особистості. Актуальні проблеми психології : зб. наук. пр. Ін-ту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. Т. ІІ: Психологічна герменевтика. Київ, Житомир, 2017. Вип. 10. С. 167–185.
6. Донець О.І. Сімейний статус жінки як чинник її самосприйняття. Психологічні перспективи. Спец. вип. Проблеми кіберагресії. Луганськ : Промдрук, 2012. Т. 1. С. 30–39.
7. Женетт Ж. Фигуры. Том І-ІІ. Москва : Изд-во им. Сабашниковых, 1998. 472 с. URL: https://www.twirpx.com/file/310735/ (дата звернення: 28.09.2020).
8. Зайцева Ю.Е. Я-нарратив как инструмент конструирования идентичности: экзистенциально-нарративный подход. Вестник СПбГУ. Сер. 16. 2016. Вып. 1. С. 118−136.
9. Карасик В.И. Языковые ключи. Москва : Гнозис, 2009. 406 с. URL: https://www.twirpx.com/file/462305/(дата звернення: 05.10.2020).
10. Клементьева М.В. Биографическая рефлексия как ресурс профессионально-личностного развития студентов-психологов. Образовательные технологии. 2015. № 4. С. 103–110.
11. Кубрак Т.А. Речевое выражение самопрезентации и его место в структуре дискурса. Вестник РГУ им. И. Канта. Педагогические и психологические науки, 2008. Вып 11. 40–47 с. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/rechevoe-vyrazhenie-samoprezentatsii-i-ee-mesto-v-intentsionalnoystrukture-diskursa/viewer (дата звернення: 18.04.2020).
12. Леонтьев Д.А. Смыслообразование и его контексты: жизнь, структура, культура, опыт. Мир психологии. 2014. № 1. С. 104–117.
13. Нуркова В.В. Автобиографическая память: «сгущения» в субъективной картине прошлого. Психологический журнал. 2005. № 2. С. 22–32.
14. Нуркова В.В., Днестровская М.В., Михайлова К.С. Культурный жизненный сценарий как динамическая семантическая структура (ре)организации индивидуального жизненного опыта. Психологические исследования. 2012. № 5(25). URL: http://psystudy.ru/index.php/num/2012v5n2 5/734-nourkova25.html (дата звернення: 15.01.2021).
15. Орап М.О. Мовленнєва компетентність як структурний елемент мовленнєвої організація суб’єкта: теоретичний аналіз. Психолінгвістика. 2009. Вип. 4. С. 81–89.
16. Павленко О.В. Інтерпретація досвіду у формуванні перспективи особистості. Актуальні проблеми психології, 2019. Т. VІІ. Вип. 41. 225 с. URL: http://appsychology.org.ua/data/jrn/v7/i47/21.pdf (дата звернення: 17.02.2021).
17. Самопроектування особистості у кризових життєвих обставинах / Н.В. Чепелєва // Особистість в умовах кризових викликів сучасності : Матеріали методологічного семінару НАПН України (24 березня 2016 року) / За ред. академіка НАПН України С.Д. Максименка. К., 2016. [629 с.]. С. 28–34 (дата звернення: 10.03.2021).
18. Сапогова Е.Е. Лабиринты автобиографии: экзистенциально-нарративный aнализ личных историй. Спб. : Алетейя, 2017. 364 с.
19. Сосіс Л.В. Особливості усвідомлення власного досвіду жінками, які потребують психологічної допомоги : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня. Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України Київ. 2010.
20. Тищенко С.П. Феноменологічний досвід особистості у словесному вираженні: інтерпретація автобіографічних наративів. Наукові записки Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 2010. Вип. 38. С. 306–335.
21. Чепелева Н.В., Рудницкая С.Ю. Дискурсивные технологии самопроектирующейся личности. Psycholinguistics, 2019. Вип. 25(1). 363–383. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/ (дата звернення: 06.02.2021).
22. Чепелєва Н.В. Розуміння – Інтерпретація – Тлумачення. Технології розвитку інтелекту. 2017. Т. 2. Вип. 6(17). URL: http://psytir.org.ua/index.php/technology_intellect_develop/article/view/301 (дата звернення: 08.02.2021).
23. Berger P.L., Luckmann T. The Social Construction of Reality. A Treatise on sociology of Knowledge. 1966.
24. Brockmeier J., Harré R. (2001). Narrative: Problems and promises of an alternative paradigm. In J. Brockmeier & D. Carbaugh (Eds.), Studies in narrative. Narrative and identity: Studies in autobiography, self and culture (p. 39–58). John Benjamins Publishing Company. https://doi.org/10.1075/sin.1.04bro.
25. Bruner J. (1987). Life as Narrative. Social Research. 54(1). Р. 11–32.
26. Crossley M.L. Introducing narrative psychology. Self, trauma and the construction of meaning / M.L. Crossley – Open university press. – Philadelphia, 2000.] http://eprints.hud.ac.uk/id/eprint/5127/2/Chapter_1_Michelle_Crossley.pdf.
27. Habermas T., Bluck S. Getting a life : the emergence of the life story in adolescence. Psychological Bulletin. 2000, Vol. 126 (5). Р. 748–769.
28. Giddens A. Modernity and self-identity: self and society in the late modern age / A. Giddens. Cambridge, 1991.
29. McAdams D.P. (2008). Personal narratives and the life story. In O. John, R. Robins & L. Pervin (Eds.), Handbook of personality: Theory and research (3rd ed.), (p. 242–262). New York : Guilford Press.
30. Mealier A.-l. Pointeau G. Narrative Constructions for the Organization of Self Experience: Proof of Concept via Embodied Robotics, eсollection 2017h. ttps://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/28861011/.
31. Ochs E. Stories that step into the future / E. Ochs // Sociolinguistic perspectives on register / ed. by D. Biber, E. Finegan. Oxford, 1994.
32. Potter J. Representing reality: Discourse, rhetoric and social construction. L. : Sage, 1997.
33. Sarbin T.R. Narrative Psychology: The Storied Nature of Human Conduct. New York : Praeger, 1986. P. 114.
ISSN 
