ПСИХОЛОГІЧНИЙ ДОБРОБУТ ШКОЛЯРА: КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ФЕНОМЕНА

Анотація

Вивчення психологічного добробуту учнів ставить задачу побудови цілісної структури в розумінні феномена та уточнення його понятійного апарату, який носить неузгоджений характер та дискурсивне вираження в наукових дослідженнях. Проведений теоретичний аналіз зарубіжних та вітчизняних наукових джерел щодо психологічного добробуту особистості дозволив визначити його структурні компоненти шляхом узагальнення широкого діапазону змінних, операціоналізованих у гедоністичній та евдемонічній концепціях. Статтю присвячено концептуалізації і конструктивному відображенню добробуту школяра як феномена психологічної науки. У представленій науковій роботі подано концептуальну модель соціально-психологічного добробуту школяра. Обґрунтовано зміст об’єктивного (контекстуального) та суб’єктивного (психологічного) її компонентів. Об’єктивні виміри визначені матеріальними та нематеріальними показниками якості життєдіяльності учнів в умовах навчального середовища. Суб’єктивні виміри операціоналізовані психологічними показниками, які відображають індивідуальний, внутрішньоособистісний аспект добробуту школяра: задоволення психологічних потреб щодо особистісного розвитку, успішність соціального функціонування в освітньому середовищі, когнітивно-афективну оцінку умов здобуття освіти. Інтеграція концепції психологічного добробуту особистості в систему шкільного навчання шляхом розроблення та обґрунтування моделі соціально-психологічного добробуту школяра розкриває доступ до глибшого усвідомлення феномена науковою спільнотою, що сприятиме появі нових дослідницьких ініціатив у вивченні добробуту учнів у школі. Крім того, важливість даної теми підкреслимо прикладним значенням, оскільки забезпечення соціально-психологічного добробуту учнів є предметом взаємодії в системі «сім’я-школа», а її оптимізація є актуальною умовою підвищення ролі сім’ї щодо реформування освіти.