ВИМІРЮВАННЯ РІВНЯ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ТА ЙОГО КОРЕЛЯЦІЇ З КОМОРБІДНИМИ СТАНАМИ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Анотація

У статті представлено результати емпіричного дослідження емоційного вигорання, визначення психологічних детермінант та аналіз кореляцій із гіпотетично коморбідними станами у військовослужбовців Збройних сил України. Емоційне вигорання визначено як складний конструкт специфічного професійного виснаження військовослужбовців, що індукується впливом таких чинників, як загальна втома, соціальна відчуженість, зниження адаптаційного потенціалу, емоційна дезорієнтація та моральна дезадаптація. Супутніми проявами є зниження почуття особистої компетентності, редукція особистих досягнень та поява психологічних та психосоматичних скарг. Превентивними предикторами є військово-професійна спрямованість, стресостійкість, високі моральні принципи та адаптивність. У процесі емпіричного дослідження виявлено, що для більшості респондентів характерний середній та низький рівні емоційного вигорання, хоча показники втоми та виснаження мають середній і високий рівні. Установлено, що військовослужбовці-чоловіки мають більше переживань щодо психотравмуючих обставин, що пов’язано зі специфікою виконання поставлених завдань, більш схильні до негативних думок та емоцій, редукції особистих досягнень, аніж військовослужбовиці-жінки. Однак суттєвої різниці у загальних проявах емоційного вигорання між цими групами немає, тобто цей феномен не пов’язаний зі статтю. Більш травматогенними чинниками для комбатантів є перебування під обстрілами та втрата побратимів, аніж отримання поранень. Помірні стресові умови стимулюють адаптаційні можливості організму та запобігають розвитку вигорання на початку. За результатами кореляційного аналізу робочі гіпотези було підтверджено. Установлено статистично значущі кореляції між рівнем емоційного вигорання та наявністю депресії, тривожних розладів і посттравматичних стресових переживань, що свідчить про необхідність комплексного підходу до психічного здоров’я військовослужбовців. У процесі дослідження зроблено висновок про потребу в розробленні та впровадженні програм психологічної підтримки та реабілітації, орієнтованих на диференційну діагностику й комплексну профілактику емоційного вигорання та супутніх психоемоційних розладів.