ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК ЧИННИК ОСОБИСТІСНОЇ ЗРІЛОСТІ
Анотація
Процес формування та розвитку особистості не являє собою лінійний процес. У ході цього розвитку відбуваються певні психологічні, фізіологічні, світоглядні, ціннісні зміни особистості, які впливають на сприйняття та усвідомлення людиною себе, світу, інших людей, своїх потреб, цілей, компетентностей, труднощів, обмежень, криз. Статтю присвячено дослідженню психологічного феномену відповідальності як одного з чинників особистісної зрілості. Визначено, що відповідальність можна розглядати як таку психологічну якість, властивість особистості, яка в суттєвому ступені детермінує, визначає, стимулює процес особистісного розвитку і є необхідним індикатором процесу дорослішання особистості. Зроблено аналіз досліджень відповідальності в працях таких психологів, як К. Хорні, Е. Фромм, Ф. Перлз, Ф. Хайдер, Л. Колберг, В. Франкл та ін. Важливим і цікавим у цьому сенсі є розгляд відповідальності у зв`язку з формуванням невротичної особистості, свободи і кохання, усвідомлення потреб і способів їх задоволення, стадій відповідальності, формуванням моральної системи особистості, сенсів життя. Визначено, що особистісна зрілість також являє собою системне, інтегративне поняття. По-перше, особистісна зрілість характеризує психологічно здорову особистість. По-друге, формування особистісної зрілості детерміновано багатьма чинниками, критеріями, серед яких однин із найважливіших – відповідальність особистості. У психології особистісна зрілість стає одним із предметів дослідження в гуманістичному напрямі, зокрема у К. Роджерса, Г. Олпорта та ін. Традиція розгляду поняття зрілості особистості пов`язана з аналізом близьких до нього понять, таких як самореалізація, самоактуалізація, особистісне зростання. Показано також, що важливим є розгляд зв`язку між відповідальністю та особистісною зрілістю у контексті психотерапевтичних відносин, про що говорили такі відомі психологи, як К. Хорні та І. Ялом. Усвідомлення людиною власної відповідальності за свої дії, їхні наслідки є неодмінним індикатором динаміки психотерапевтичних відносин між психотерапевтом і клієнтом.
Посилання
2. Барчій М., Воронова О. Окремі підходи дослідження особистісної і професійної зрілості. Питання психології. Вісник Національного університету оборони України. 2019. № 3(53). С. 16–22. DOI: 10.33099/2617-6858.
3. Борисюк О.М., Перун А.М. Теоретичні аспекти вивчення особистісної зрілості та її компонентного наповнення. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2022. № 1. С. 3–9.
4. Василина А.В., Головащенко І.О. Проблема морального вибору та відповідальності. Матеріали III науково-технічної конференції підрозділів ВНТУ, м. Вінниця, 20–22 березня 2024 р. URL: https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/42943
5. Канавець Р. Психологія особистості : навчальний посібник. Київ : Алерта, 2021. 134 с.
6. Костенко О.Р. Психологічні чинники розвитку відповідальності майбутніх учителів у процесі професійної підготовки : автореф. дис. … канд. психол. наук. Київ, 2021. 24 с.
7. Кримова М.О. Психологія особистості : конспект лекцій до навчальної дисципліни «Психологія особистості». Одеса, 2021. 80 с.
8. Лисенко С.О. Становлення і розвиток парадигми самоактуалізації особистості та її переосмислення у контексті сучасності. Humanities studies: collection of scientific papers. 2021. № 8(85). P. 20–28. DOI: https://doi.org/10.26661/hst-2021-8-85-02.
9. Мілорадова Н.Є. Теоретичне обґрунтування сценарного підходу до професіогенезу фахівця. Габітус. 2020. Вип. 12. Т. 1. С. 186–191.
10. Мітіна С.В. Психологія особисті : навчально-методичний посібник. Київ : Ліра-К, 2020. 274 с.
11. Москалець В.П. Психологія особистості. Київ : Ліра-К, 2020. 364 с.
12. Московець Л.П. Свобода та відповідальність у процесі самореалізації педагогічних працівників. Psychological journal. 2019. Volume 5, issue 12. С. 152–168 https://doi.org/10.31108/1.2019.5.12.10
13. Нелін Є.В. Витоки юнгіанської психоаналітичної педагогіки. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 5: Педагогічні науки: реалії та перспективи. 2022. Вип. 86. С. 15–156. DOI: https://doi.org/10.31392/NPU-nc.series5.2022.86.29.
14. Новосилецька К.О. Дослідження особистісної зрілості студентської молоді як соціально-психологічного феномена. Науковий пошук молодих дослідників. 2023. № 2. С. 181–189.
15. Особистісна зрілість як проблема сучасної психології. Т. 1 : колективна монографія / наук. ред. З.М. Мірошник. Кривий Ріг : Вид. Р.А. Козлов, 2019. 220 с.
16. Савчин М.В. Метаметодологічний аналіз концепції К.Г. Юнга. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки». 2020. Вип. 1. С. 57–63 DOI: https://doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2020-1-8).
17. Садченкова О.Г. Теоретичні аспекти вивчення особистісної зрілості. Габітус. 2020. Вип. 17. С. 116–120.
18. Соколов О.А. Феномен відповідальності в зарубіжних наукових студіях. Габітус. 2020. Вип. 13. Т. 1. С. 189–195. DOI: https://doi.org/10.32843/2663- 5208.2020.13-1.30.
19. Штайнер К. Сценарії життя людей. Школа Еріка Берна. Київ : Фабула, 2020. 448 с.
20. Штепа О.С. Ресурсна насиченість особистості. Проблеми сучасної психології. 2020. Вип. 47. С. 231–252.