ЕВОЛЮЦІЙНІ ЧИННИКИ СТАНОВЛЕННЯ ПРИВ’ЯЗАНОСТІ ІНДИВІДА

Анотація

У статті представлено теоретичний аналіз та обґрунтування еволюційних чинників становлення прив’язаності індивіда. Виділено окремий вплив епігенетичних, чинників безпеки та формування соціальних зв’язків на процес становлення прив’язаності індивіда. Згідно з еволюційною психологією, прихильність є адаптивною поведінкою, яка забезпечує виживання та репродуктивний успіх через зміцнення міжособистісних стосунків. У роботі визначено еволюційні чинники становлення прив’язаності, епігенетичні, відчуття безпеки та формування соціальних зв’язків. Проаналізовано епігенетичні чинники становлення прихильності – вплив материнського догляду і токсичного стресу на формування когнітивних структур мозку людини. Особливу увагу приділено епігенетичним модифікаціям та впливу стресу на прихильність. Виділено важливість інтеграції епігенетичних і соціальних чинників, зокрема на впливі раннього догляду, стресу і травм на генетичну експресію, яка формує моделі прив’язаності. Виділено зв’язок між генетичною регуляцією стресових реакцій і якістю раннього догляду. Встановлено, що епігенетичні механізми, як-от метилювання ДНК і модифікація гістонів, можуть впливати на стійкість до стресу та емоційне благополуччя, а також передаватися між поколіннями. Соціальний аспект дослідження розкриває роль прив’язаності у формуванні довіри, кооперації та емоційної підтримки в міжособистісних стосунках. Відчуття безпеки в дитинстві є базисом для розвитку здорових соціальних зв’язків у дорослому віці. Встановлено, що соціальна інтеграція і підтримка позитивно впливають на фізичне та психічне здоров’я.