РЕФЛЕКСИВНО-ТРАНСФОРМАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО УПРАВЛІННЯ ПОЗИТИВНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ТРАВМИ В ОСОБИСТІСНОМУ РОЗВИТКУ

Р. М. Васютін

doi:10.26661/2786-7471/2025-4-1

Р. М. Васютін Human Transformation CIC https://orcid.org/0009-0007-1132-0236

DOI: https://doi.org/10.26661/2786-7471/2025-4-1

Ключові слова: психологічна травма, посттравматичне зростання, рефлексивно-трансформаційний підхід, стійкість, трансформація особистості, рефлексія

Анотація

У статті досліджується рефлексивно-трансформаційний підхід як інноваційний метод управління позитивним потенціалом психологічної травми. Традиційно травму розглядають як деструктивний досвід, що асоціюється зі стражданням, емоційною дестабілізацією та довготривалими психологічними наслідками. Однак у статті підкреслюється її парадоксальна здатність бути не лише джерелом болю, а й каталізатором особистісного зростання, переорієнтації цінностей, посилення стійкості й розвитку емпатії. Центральний аргумент полягає в тому, що травма, осмислена та переінтерпретована, може трансформуватися із суто негативної події на конструктивний ресурс розвитку. Рефлексивно-трансформаційний підхід ґрунтується на процесі глибокої рефлексії травматичного досвіду. Рефлексія дає індивіду змогу дистанціюватися від звичних реакцій, критично переосмислити застарілі стратегії подолання й інтегрувати минуле в нову систему смислів. У такий спосіб травматичний досвід не заперечується й не стирається, а переосмислюється як частина ширшої життєвої історії, відкриваючи шлях до особистісної трансформації. Такий підхід позиціонує травму не лише як клінічну проблему, яку варто подолати, а як екзистенційний переломний момент, що за належної підтримки може стимулювати довготривалі позитивні зміни. Центральним елементом підходу є п’ятиетапна модель переосмислення, яка проводить індивіда через фази актуалізації, виснаження та дискредитації наявних стратегій, а далі – до формування нових інсайтів і закріплення трансформованих смислів. Модель доповнюється практичними методами, такими як рефлексивне консультування, яке забезпечує безпечне й структуроване середовище для саморефлексії, діалогічного дослідження та поступової трансформації. У статті також підкреслюється ключова роль професійної психологічної підтримки в цьому процесі. Добре організоване терапевтичне супроводження допомагає клієнтам трансформувати травму з джерела страждання на ресурс розвитку.

Посилання

1. American Psychological Association (APA). (2016). Growth After Trauma. Retrieved from: https://www.apa.org/monitor/2016/11/growth-trauma.
2. Fazel, M., Wheeler, J., Danesh, J. (2005). Prevalence of serious mental disorder in 7000 refugees resettled in western countries: a systematic review. The Lancet, 365(9467), 1309–1314.
3. Steel, Z., Chey, T., Silove, D., Marnane, C., Bryant, R. A., van Ommeren, M. (2009). Association of torture and other potentially traumatic events with mental health outcomes among populations exposed to mass conflict and displacement: a systematic review and meta-analysis. JAMA, 302(5), 537–549.
4. Joseph, S., Linley, P. A. (2006). Growth Following Adversity: Theoretical Perspectives and Implications for Clinical Practice. Clinical Psychology Review, 26(8), 1041–1053.
5. Silove, D. (2013). The ADAPT model: A conceptual framework for mental health and psychosocial programming in post conflict settings. Intervention, 11(3), 237–248.
6. Rogers, C. R. (1961). On Becoming a Person: A Therapist’s View of Psychotherapy.
7. Semionov, I. N. (1985). Creative role of reflection in the self-development of personality. In Y. A. Ponomarev & P. Saarinen (Eds.), Proceedings of the First Finnish-Soviet Symposium on Creativity (pp. 23–30). Helsinki, Finland.
8. Semenov, I. N. (1989). The psychology of reflexion in the scientific work of S. L. Rubinshtein. The Psychology Journal, 4, 67–74, Berkeley, USA.
9. Wasiutin, R. N. (1998). Psychologiczne Zabezpieczenie Dzialalnosci Profesionalney w Warunkach Kompleksowej Rekonsrukcij Przedsiebiorstva. In VI Konferencje Androgogiczna, Institut Pedagogiki UMK. Torun, Poland.
10. PositivePsychology.com. (2022). What Is Post-Traumatic Growth? Retrieved from: https://positivepsychology.com/post-traumatic-growth.
11. Tedeschi, R. G., Calhoun, L. G. (1996). The Posttraumatic Growth Inventory: Measuring the Positive Legacy of Trauma. Journal of Traumatic Stress, 9(3), 455–471.
12. McAdams, D. P. (2009). The Person: An Introduction to the Science of Personality Psychology (5th ed., pp. 350–375, 410–430). Wiley.
13. Vasyutin, R. N. (1995). Reflection Method in Life-Long Education. In Theses for Reports at IV European Congress of Psychology (p. 455). Athens, Greece.
14. Vasyutin, R. N. (2024). Coaching for Parents of Children with Organic Lesions of the Central Nervous System. In Modern Trends in the Psychological Service in the Education System: Theory and Practice (pp. 658–662). Termez, Uzbekistan, TSPU.
15. Kalisch, R., Müller, M. B., & Tüscher, O. (2021). A conceptual framework for the neurobiological study of resilience. Behavioral and Brain Sciences, 44, e40. Retrieved from: https://doi.org/10.1017/S0140525X20000818.
16. Markowitz, J. C., Milrod, B., Bleiberg, K. (2022). Interpersonal approaches to treating trauma. American Journal of Psychiatry, 179(5), 333–343. Retrieved from: https://doi.org/10.1176/appi.ajp.20220123.
17. Chen, Y., Bonanno, G. A., Zhou, X. (2023). Psychological resilience and post-traumatic growth: A metaanalytic review of longitudinal studies. Journal of Traumatic Stress, 36(2), 245–259. Retrieved from: https://doi.org/10.1002/jts.22923.