ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗГУРТОВАНОСТІ ДИТЯЧОЇ ФУТБОЛЬНОЇ КОМАНДИ

Н. О. Губа; А. О. Неманежина; К. В. Кисько

doi:10.26661/2786-7471/2025-4-4

Н. О. Губа Запорізький національний університет https://orcid.org/0000-0002-9582-4373
А. О. Неманежина Запорізький національний університет https://orcid.org/0009-0006-0782-0628
К. В. Кисько Запорізький національний університет https://orcid.org/0009-0003-2464-0723

DOI: https://doi.org/10.26661/2786-7471/2025-4-4

Ключові слова: згуртованість команди, дитячий футбол, соціометрія, тривожність, упевненість у собі, емоційний клімат

Анотація

Дослідження психологічних особливостей групової згуртованості, важливих у контексті емпіричного вивчення, ґрунтується на аналізі соціальних норм, емоційного клімату, послідовності й відданості спільним цілям, а також на індивідуально-особистісних ресурсах дітей – упевненості в собі, соціальній сміливості та здатності до конструктивної комунікації. Статтю присвячено аналізу результатів емпіричного дослідження згуртованості дитячих футбольних команд (n = 60; хлопці 2014 р. н.; три склади К1, К2, К3 по 20 осіб). Дослідження проведено на базі футбольної школи КП «СК «Металург Запоріжжя». Методичний комплекс включав соціометрію Дж. Морено, індекс групової згуртованості К. Сішора, шкалу явної тривожності для дітей (CMAS), опитувальник «Упевненість у собі» В. Ромека, методику «Незавершені речення» й стандартизоване спостереження. Респондентам пропонувалося оцінити міжособистісні вибори та взаємовибори, суб’єктивну згуртованість, рівень тривожності й показники впевненості в собі. Отримані результати показали таке: соціометрична активність у командах подібна (≈3 вибори), однак кількість взаємовиборів різниться (К2 – вища, К1 і К3 – нижча), що вказує на відмінності у взаємному прийнятті. Індекс згуртованості засвідчив переважання рівня вище за середній (48,33%), середній (31,67%) і мінімальну кількість низьких оцінок (3,33%). Більшість гравців продемонстрували нормальний рівень тривожності (61,67%), що відповідає емоційній стабільності й урівноваженості. Водночас 70% учасників мають недостатній рівень упевненості в собі, а соціальна сміливість знижена в 63,33%. Якісний аналіз незавершених речень і спостереження виявили високу цінність взаємоповаги, командної гри, дисципліни, готовності до діалогічного розв’язання конфліктів і засудження егоїзму й порушень правил. Загалом результати дослідження підтверджують, що згуртованість дитячих футбольних команд формується на основі позитивного емоційного клімату й узгоджених соціальних норм. Для її посилення необхідна цілеспрямована психологічна підтримка, спрямована на розвиток упевненості в собі, комунікативних навичок і взаємодовіри між гравцями. Це не лише підвищить ефективність спортивної діяльності, а й сприятиме гармонійному соціальному розвитку дітей.

Посилання

1. Бакало Н. В. Психологічні аспекти управління згуртованості трудового колективу підприємств туристичної індустрії. Бізнес-процеси у туризмі : кол. моногр. Poznan : Wydawnictwo Naukowe, 2019. P. 95–102.
2. Голубєв С. В. Соціально-психологічні складові згуртованості трудового колективу. URL: https://surl.li/pboywd.
3. Горностай П. П. Групова взаємодія як динаміка свідомого і несвідомого групи. Наукові студії із соціальної та політичної психології. 2018. Вип. 42(45). С. 72–85. DOI: https://doi.org/10.33120/ssj.vi42(45).193.
4. Гринь О. Р. Психологічне забезпечення та супровід підготовки кваліфікованих спортсменів : навчальний посібник. Київ : НУФВСУ, Олімпійська література, 2015. 276 с.
5. Дейнеко O. Моделі конструювання соціальної згуртованості: теоретичні рефлексії та емпіричні кейси. Соціологічні студії. 2021. № 1(18). С. 33–40. DOI: https://doi.org/10.29038/2306-3971-2021-01-33-40.
6. Довгань Н. О. Пошуки вимірів згуртованості: академічний дискурс. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія «Психологія». 2024. Т. 35 (74). С. 97–103. DOI : https://doi.org/10.32782/2709-3093/2024.1/17.
7. Духневич В. Соціальна згуртованість як об’єкт психологічного дослідження. Проблеми політичної психології. 2024. № 16(30).С. 9–23. DOI: https://doi.org/10.33120/popp-Vol16-Year2024-161.
8. Круцевич Т. Ю. Теорія і методика фізичного виховання: підручник. Київ : Олімпійська література; 2017. Т. 2 : Методика фізичного виховання різних груп населення. 368 с.
9. Оксенюк І. Значення факторів психологічної сумісності у взаємовідносинах між тренером та гравцями футбольної команди. Нова педагогічна думка. 2017. № 3(91). С. 71–73.
10. Плетка О. Психосоціальна підтримка дітей, що пережили страхіття війни : методичний посібник. Київ : Центр реадаптації ветеранів «ЯРМІЗ», 2022. 54 с.
11. Сіверс З. Аналіз теоретичних досліджень соціальної згуртованості в зарубіжних наукових джерела. Проблеми політичної психології. 2023. Т. 14 (28. С. 36–61. DOI: https://doi.org/10.33120/popp-Vol14-Year2023-139.
12. Стойка С. О. Проблеми та перспективи розвитку туристичної галузі України в умовах економічної нестабільності. Інвестиції: практика та досвід. 2015. № 21. С. 86–90.
13. Чорна Л. Г. Когнітивні та емоційні складники процесу регуляції рольової взаємодії. Психологічні науки: проблеми і здобутки. 2017. № 10. С. 232–248.
14. Berger-Schmitt R. Considering social cohesion in quality of life assessments: Concept and measurement. Social Indicators Research. 2002. № 58. 403–428. DOI: https://doi.org/10.1007/0-306-47513-8_18.
15. Bottoni, G. A. (2018) Multilevel Measurement Model of Social Cohesion. Social Indicators Research. 2018. № 136 (3). Р. 835–857. DOI: https://doi.org/10.1007/s11205-016-1470-7.
16. Festinger L., Schachter S., Back K. (1950) Social Pressures in Informal Groups. New York : Harper and Brothers, 1950. 197 р. URL: https://psycnet.apa.org/record/1951-02994-000.