ВИВЧЕННЯ СУЧАСНОЇ ПРОБЛЕМИ ОСОБИСТІСНИХ РЕСУРСІВ

Н. В. Слободяник

doi:10.26661/2786-7471/2025-4-12

Н. В. Слободяник Інститут психології імені Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України https://orcid.org/0000-0002-2053-0688

DOI: https://doi.org/10.26661/2786-7471/2025-4-12

Ключові слова: концепції, психологічне благополуччя, особистісні ресурси, спеціальні ресурси, універсальні ресурси

Анотація

Стаття присвячена теоретичному аналізу категорії особистісних ресурсів – неспецифічних індивідуальних психологічних змінних, пов’язаних із успішним здійсненням діяльності й психологічним благополуччям. Під терміном «ресурси» розуміються засоби, наявність і достатність яких сприяє досягненню мети й підтримці благополуччя, а відсутність чи недостатність – ускладнює. З опорою на теорію ресурсів (S. Hobfoll) авторка пропонує класифікацію ресурсних змінних за видом і за функцією, а також коротко розглядаються ті ресурси, позитивні ефекти яких найбільш докладно вивчені в емпіричних дослідженнях (життєстійкість, резилієнтність, оптимізм, самооцінка, самоефективність, толерантність до невизначеності). У статті подано критичний аналіз деяких популярних у психології інтегральних концепцій особистісних ресурсів (базова самооцінка, компетентність саморегуляції, психологічний капітал). Зазначено, що про важливість особистісних ресурсів під час розгляду ресурсної системи індивіда свідчать численні емпіричні дані. Виокремлено низку нерозв’язаних проблем у цій галузі (невизначеність «об’єкта» дії особистісних ресурсів і критеріїв їх ефективності, проблема загальних і специфічних функцій особистісних ресурсів, проблема структури й системної організації особистісних ресурсів, проблема стабільності й мінливості особистісних ресурсів, проблема індивідуальних і середовищних чинників і механізмів, що лежать в основі їх динаміки та їх ефективного використання в діяльності) і пропонуються методологічні можливості побудови досліджень, спрямовані на розв’язання цих проблем. За підсумками огляду констатовано необхідність розроблення узагальнених теоретичних концепцій, які мають зняти сучасні протиріччя, і навіть необхідність проведення більш систематичних емпіричних досліджень особистісних ресурсів, вивчати ефекти не окремих змінних, а їх груп з урахуванням ситуативних умов. Отримані результати відкривають низку перспективних напрямів для майбутніх досліджень особистісних ресурсів у педагогічній психології та психології особистості.

Посилання

1. Ассонов Д. О. Розвиток концепції резилієнсу в науковій літературі протягом останніх років. Psychosomatic Medicine and General Practice, 2019. № 4(4). e0404219-e0404219. https://doi.org/10.26766/pmgp.v4i3-4.219.
2. Грішин Е. О. Резилієнтність особистості: сутність феномену, психодіагностика та засоби розвитку. Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди. Серія «Психологія». 2021. Вип. 64. С. 62–81.
3. Кіреєва З. О. Предиктори резильєнтності та оптимізму у осіб різного віку під час проживання пандемії SARS-СOV-2. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки». 2022. Вип. 1. С. 5–10. http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvkhp_2022_1_3.
4. Лапіна M. Д. Психологічні ресурси особистості в професійній діяльності соціального працівника. Теорія і практика сучасної психології, 2019. № 1. Т. 1. С. 62–66.
5. Лазос Г. П. Теоретико-методологічна модель резильєнтності як основа побудови психотехнології її розвитку. Організаційна психологія. Економічна психологія. 2019. № 2–3 (17). С. 77–88.
6. Лукомська С. О. Ресурсний підхід до подолання особистістю кризових ситуацій. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки». 2020. Вип. 1. С. 190–196.
7. Штепа О. С. Аналіз та інтерпретація емпіричної багатофакторної моделі психологічної ресурсності особистості. Проблеми сучасної психології. 2015. Вип. 28. С. 670–682.
8. Bandura A. Guide for constructing self-efficacy scales. In G.V. Caprara (ed.) La valutazione dell ‘autoeffcacia [The assessment of self-efficacy] (15–37). Trento : Edizioni Erickson, 2019.
9. Baumeister R. F. Relation of threatened egotism to violence and aggression: The dark side of high selfesteem. Psychological Review. 2006. № 103(1). Р. 5–33.
10. Bonanno G. A. Clarifying and extending the construct of adult resilience. American Psychologist. 2005. № 60(3). Р. 265–267.
11. Carver C. S., Scheier M. F. Optimism. Snyder C. R., Lopez S. J. (eds.). Handbook of Positive Psychology (221–244). Oxford : Oxford University Press, 2012.
12. Csikszentmihalyi M. Good Business: Leadership, Flow, and the Making of Meaning. New York, N.Y. : Penguin, 2020.
13. Diener E., Fujita, F. Resources, personal striving, and subjective wellbeing: A nomothetic and ideographic approach. Journal of Personality and Social Psychology. 1995. № 68. Р. 926–935.
14. Fredrickson B. The broaden-and-build theory of positive emotions. Philosophical Transaction. 2004. № 359. Р. 367–1377.
15. Guilford J. P. The Nature of Human Intelligence. New York, N.Y. : McGraw-Hill, 1967.
16. Hobfoll S. Conservation of resources theory: its implication for stress, health, and resilience. Folkman S. (ed.). The Oxford Handbook of Stress, Health, and Coping (127–147). New York, N.Y. : Oxford University Press, 2011.
17. Kobasa S. C. Stressful life events, personality, and health: An inquiry into hardiness. Journal of Personality and Social Psychology. 2019. № 37(1). Р. 1–11.
18. Luthar S. S., Cicchetti D. The construct of resilience: Implications for interventions and social policies. Development and Psychopathology. 2000. № 12. Р. 857–885.
19. Luthans F., Avey J. B., Avolio B. J., Peterson C. The development and resulting performance impact of positive psychological capital. Human Resource Development Quarterly. 2012. № 21(1). Р. 41–67.
20. Maddi S. R. Hardiness: An operationalization of existential courage. Journal of Humanistic Psychology. 2004. № 44. Р. 279–298.
21. McLain D. L. The MSTAT-I: A new measure of an individual’s tolerance for ambiguity. Educational and Psychological Measurement. 2020. № 53. Р. 183–189.
22. Rutter M. Psychosocial resilience and protective mechanisms. American Journal of Orthopsychiatry. 1987. № 57(3). Р. 316–331.
23. Ryan R. M., Frederick C. On energy, personality, and health: Subjective vitality as a dynamic reflection of well-being. Journal of Personality. 2021. № 65(3). Р. 529–565.
24. Seligman M. E. P. Learned Optimism. New York : Pocket books, 1998.
25. Janoff-Bulman R. Assumptive worlds and the stress of traumatic events: Application of the schema construct. Social Cognition. 1989. № 7. Р. 113–136.