Модель спілкування в дослідженні і виокремленні специфіки колективної суб’єктності

Г.В. Коваль

Г.В. Коваль

Ключові слова: взаємодія, спілкування, соціально-психологічний зв'язок, спільність, єдність, колективна суб’єктність

Анотація

В статті розглянуто проблематику розуміння категорії спілкування як процесу набуття спільності. Подано визначення конструктів спільність та єдність, де спільність розкривається як конкретизація характеристики зв’язаності, що релевантна соціально-психологічній взаємодії, та характеризує соціально-психологічний зв'язок як її результат. Єдність розкрито як переживання спільності, тобто як безпосередню даність зв’язку його суб’єкту-носію. Обґрунтовано виокремлення сукупності нетотожних механізмів набуття спільності, критерієм виокремлення яких виступає якісна специфіка набутого зв’язку. Виокремлено сукупність чинників та процесів, на основі яких забезпечено функціонування механізмів формування спільності. Розкрито видове розмаїття єдності, що обумовлено специфікою спільності. Сукупність означених зв’язків, механізмів, чинників й процесів їх набуття та прояву в характеристиках спільності і єдності узагальнено в абрисі моделі спілкування. Зауважено можливість використання даної моделі у якості підвалини для виокремлення специфіки колективної суб’єктності суспільного волонтерського руху. Зауважено необхідність виокремлення специфіки мотиваційного виміру спільності, що передбачає розкриття специфіки впливу спільності на індивідуальну та колективну активність.

Посилання

1. Титаренко Т. Соціально-психологічні практики особистісного життєконструювання. Т.Титаренко, О.Кочубейник, К.Черемних. Психологічні практики конструювання життя в умовах постмодерної соціальності. Київ: Міленіум. 2014.
2. Корнилова, Т., Смирнов, С. Методологические основы психологии. Москва: Юрайт. 2016.
3. Леонтьев Д., Ханина И. К проблеме общения в работах А.А.Леонтьева // Культурно-историческая психология. 2011, №1, с.20–27.
4. Ломов Б. Методологические и теоретические проблемы психологии. М: Наука. 1984.
5. Андреева Г. Социальная психология. Москва: Аспект-Пресс. 2009.
6. Леонтьев А.H. Деятельность. Сознание. Личность. М: Книга по требованию. 2012.
7. Парыгин Б. Основы социально-психологической теории. Москва: Мысль. 1971.
8. Ньюком Т. Социально-психологическая теория: интеграция индивидуального и социального подходов. Современная зарубежная социальная психология. Тексты. С.16-31. Москва: МГУ. 1984.
9. Васютинський В. Категорія “колективний суб’єкт” у феноменологічному дискурсі інтерсуб’єктної взаємодії // Наук.студії з соц. та політ.психології. 2005. №12(15). С.23-37.
10. Васютинський В. Феноменологічний зміст спілкування в просторі колективного творіння дійсності. Міжнародна наук.- практ. конф. «Творчість, як засіб особистісного росту та гармонізації людських стосунків». 2005. Житомир, с.13-18
11. Бублик П., Жовтянська В., Кальницька та ін.. Історіографічні та методологічні координати теорій соціальної психології. НАПН України, ІСПП. Кіровоград: Імекс-ЛТД. 2013.
12. Іванченко С., Позняк Д. Соціально-психологічні механізми інформаційного впливу. В кн.. Інформаційний вплив: теорія і практика прогнозування. ІСПП НАПН, Київ: Міленіум. 2011.
13. Щедровицький Г. Смисл і значення // Психологія і суспільство. 2016. №3, с.24-44.
14. Мамардашвили М. Как я понимаю философию. Москва: Прогресс. 1992.
15. Спіцина Л.В. Історико-психологічний та соціокультурний контекст когнітивного спілкування. В кн.. Засади когнітивної психології спілкування / за наук. ред. В.П. Казміренка; ІСПП НАПН. Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013. С.97 – 136.
16. Андреева Г. Психология социального познания. Москва: Аспект-Пресс. 2009.
17. Коваль Г. Суспільний рух як предмет соціально-психологічного аналізу // Психологічні перспективи. 2018. №3. С.141- 152.
18. Рущенко І. Загальна соціологія. Харків: Націон. ун-т внутр. справ. 2004.