ДИНАМІКА ЗБЕРЕЖЕННЯ ГНУЧКОСТІ В ПІДЛІТКІВ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ
Анотація
Під час теоретичного аналізу проблеми встановлено, що середній шкільний вік – важливий період удосконалення основних функцій організму засобами фізичного виховання, у цьому віці потрібно забезпечити такий ступінь усебіч- ного розвитку, який дав би змогу оволодіти досконалими формами основних життєво необхідних рухів та високою результативністю проявляти основні рухові здібності – силу, швидкість витривалість, координаційні здібності, гнучкість. Недостатня гнучкість призводить до порушення постави, виник- нення остеохондрозу, змін у ходьбі. Низький рівень розвитку гнучкості може бути причиною травм і недосконалої техніки. Відомий факт, що гнучкість є одним із найважливіших показників здоров’я. Вона служить базою для роз- витку інших фізичних якостей і є основою успішного оволодіння будь-якою фізичною вправою. Особливо це актуально в молодшому та середньому шкільному віці. Було проведено експеримент, сутність якого полягала в тому, що три експериментальні групи хлопчиків (експериментальна група № 1, екс- периментальна група № 2 та експериментальна група № 3) виконували вправи на розвиток гнучкості протягом семи тижнів в основній частині уроку. Вправи виконувались у повільному темпі з інтервалом відпочинку між серіями 1–2 хв, з умовою досягнення максимальної амплітуди рухів у кожному повторенні. Потім вивчалася динаміка показників гнучкості школярів після припинення застосування вправ, спрямованих на підвищення рухливості хребта. Отримані під час дослідження дані надають учителю інформацію про належний стан рівня розвитку гнучкості після припинення виконання вправ, спрямованих на розвиток рухливості в суглобах хребтового стовпа. Встановлено, що показ- ники гнучкості хлопчиків віком 11–13 років в експериментальних групах 2 та 3 підтверджено ефективністю дворазових і триразових занять порівняно з одноразовими. Спостережено та зафіксовано, що досягнутий рівень гнучкості хлопчиків віком 11 років був більш стійким. Це доводить, що цей вік є кри- тичним у розвитку гнучкості. Після припинення занять, спрямованих на роз- виток гнучкості, стабілізації показників рухливості суглобів не відбувалося ні в одній з експериментальних груп, що загалом збігається з даними літератури.
Посилання
2. Лях В.И. Гибкость: Основы измерения. Физическая культура в школе. 2003. № 1. С. 29–35.
3. Гужаловский А.А. Развитие двигательных качеств у школьников. Минск : Народна асвета, 2008. 152 с.
4. Альтер М.Дж. Наука о гибкости. Киев : Олимпийская литература. 2001. 424 с.
5. Круцевич Т.Ю. Теория и методика физического воспитания. Киев : Олимпийская литература, 2003. Т. 1. С. 268–283.
6. Лаврик Н.Г. Темпы снижения гибкости у детей школьного возраста после прекращения занятий, направленных на ее повышение. Материалы международной научно-методической конференции «Фундаментальные и прикладные основы теории физической культуры и теории спорта». Минск : БИФК, 2008. С. 82–85.
7. Платонов В.М., Булатова М.М. Гнучкість спортсмена і методика її розвитку. Фізична підготовка спортсмена. Київ : Олімпійська література, 2005. С. 276–317.
8. Солдаткина О.М., Борзилова Ж.О. Развитие гибкости в ходе тренировочного процесса. Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві. Луцьк : ВНУ, 2008. Т. 3. С. 333–336.
9. Кузьменко І.Ю., Лопата В.Е. Оцінка рівня розвитку гнучкості школярів 12–13 років. Актуальні проблеми фізичного виховання різних верст населення : збірник наукових праць. Харків, 2018. С. 136–143.