ЗАСОБИ І МЕТОДИ КОНТРОЛЮ У РЕГБІ

Ключові слова: регбі, система контролю, фізична підготовленість, тестування

Анотація

У статті розглянуто проблеми контролю за рівнем фізичної підготовленості кваліфікованих регбістів як одного з головних складників тренувального процесу. У зв’язку з відсутністю модельних характеристик показників рівня фізичної підготовленості кваліфікованих гравців із урахуванням їхніх індивідуальних можливостей вагомого значення набуває поетапна достовірна інформація про рівень їхньої фізичної підготовленості, яку можна отримати завдяки проведенню тестування (контролю). Аналіз спеціалізованої літератури свідчить, що наразі фундаментальних праць із зазначеної проблематики надзвичайно мало, а в опублікованих роботах не досить відомостей про комплексне вивчення кількісно-якісних показників рівня фізичної підготовленості кваліфікованих регбістів. Метою статті є аналіз методик комплексного контролю за рівнем розвитку загальної та спеціальної фізичної підготовленості кваліфікованих регбістів. Відповідно до навчальної програми для ДЮСШ, СДЮШОР та ШВСМ з регбі та регбіліг пропонується проводити контроль за рівнем фізичної підготовленості з використанням таких тестів, як: загальна витривалість (тест Купера та BLEEP-тест); швидкісні можливості (AGILTY, RSA, Т-тест); силова витривалість (жим штанги лежачи, тяга біцепсами, віджимання від підлоги, піднімання тулуба лежачи на підлозі); силові показники (підтягування на перекладині, жим штанги лежачи, присідання зі штангою, кистьова динамометрія); швидкісні показники (біг 30 м зі старту, біг 30 м з ходу, біг 60 м зі старту); швидкісно-силові показники (стрибок угору з місця з двох ніг, потрійний стрибок з місця з двох ніг, стрибок у довжину з місця). Однак, попри достатню розробленість тестів у регбі та регбіліг, не всі види фізичної підготовленості регбістів контролюються сучасними тестами, які відповідають специфіці ігрової діяльності у командних спортивних іграх. Зміни у правилах гри та включення регбі-7 до програми Олімпійських ігор вплинули на конкуренцію у грі та значно підвищили її інтенсивність, що своєю чергою вимагає від гравців належного рівня фізичної підготовленості. На нашу думку, це актуалізує питання детального аналізу комплексного розвитку та контролю за фізичними якостями регбістів. Проаналізувавши науково-методичну літературу та тренерський досвід, можна стверджувати, що організація та проведення контролю для визначення рівня фізичної підготовленості в регбі проводиться безсистемно та з використанням таких методик тестування, які не повністю розкривають специфіку змагальної діяльності кваліфікованих гравців. Передусім для отримання достовірної об’єктивної інформації про рівень фізичної підготовленості кваліфікованих регбістів необхідно розробити комплексну програму контролю.

Посилання

1. Базильчук О., Линець М. Система диференційованої фізичної підготовки кваліфікованих гандболісток : методичні рекомендації для тренерів із гандболу. Хмельницький : ХНУ, 2004. 68 с.
2. Квасниця О. Проблеми контролю фізичної підготовленості кваліфікованих спортсменів з регбі-7. Молода спортивна наука України. 2015. Вип. 19(1). С. 98–102.
3. Костюкевич В. Теорія і методика спортивної підготовки (на прикладі командних ігрових видів спорту) : навчальний посібник. Київ : КНТ, 2016. 159 с.
4. Лисенчук Г. Управление подготовкой футболистов. Киев : Олимпийская литература, 2003. 271 с.
5. Мартиросян А. Досвід розробки і практичного застосування методики комплексної оцінки фізичної підготовленості кваліфікованих регбістів. Молода спортивна наука України. 2004. Вип. 8(1). С. 262–265.
6. Пасько В. Інноваційні технології удосконалення фізичної та технічної підготовленості регбістів на етапі спеціалізованої базової підготовки : автореф. дис. … канд. фіз. вих. 2016.
7. Платонов В. Периодизация спортивной тренировки. Общая теория и ее практическое применение. Киев : Олимпийская литература, 2013. 623 с.
8. Приступа Є., Тищенко В. Система підготовки висококваліфікованих команд з гандболу в річному макроциклі. Фізична активність, здоров’я і спорт. 2016. № 2(24). С. 45–53.
9. Регбі, регбіліг : навчальна програма для дитячо-юнацьких шкіл, спеціалізованих дитячо-юнацьких шкіл олімпійського резерву, шкіл вищої спортивної майстерності / Міністерство молоді та спорту України. 2013. 86 с.
10. Cross M. et al. Mechanical Determinants of Sprinting Acceleration in Rugby Athletes. Conference: 23rd annual Congress of the European College of Sports Science. 2018. URL: https://www.researchgate.net/publication/326252262_Mechanical_Determinants_of_Sprinting_Acceleration_in_Rugby_Athletes
11. Gabbett T. et al. Relationship Between Tests of Physical Qualities and Physical Match Performance in Elite Rugby League Players. Journal of Strength and Conditioning Research. V. 27(6). P. 1539–1545. URL: https://journals.lww.com/nsca-jscr/toc/2013/06000
12. Liebenberg H., Lombard A. Positional running capacities and in-game demands of South African university level rugby players. African Journal for Physical Health Education Recreation and Dance. 2021. V. 27 (1). DOI: 10.37597/ajphes.2021.27.1.3
13. Pasin F. et al. Performance and antrhropometric characteristics of Elite Rugby Players. Acta Biomed [Internet]. 2017. № 88(2). P. 172–177. URL: https://www.mattioli1885journals.com/index.php/actabiomedica/article/view/5221
14. Watkins C. et al. Horizontal force-velocity-power profiling of rugby players: A cross-sectional analysis of competition-level and position-specific movement demands. J Strength Cond Res. 2021. № 35(6). Р. 1576–1585. DOI: 10.1519/JSC.0000000000004027
Опубліковано
2022-04-18
Як цитувати
Квасниця, О. М., & Тищенко, В. О. (2022). ЗАСОБИ І МЕТОДИ КОНТРОЛЮ У РЕГБІ. Фізичне виховання та спорт, (4), 120-127. https://doi.org/10.26661/2663-5925-2021-4-16
Розділ
РОЗДІЛ III. ОЛІМПІЙСЬКИЙ І ПРОФЕСІЙНИЙ СПОРТ

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають

<< < 1 2 3 4 > >>