ПРОФЕСІЙНЕ ВИГОРАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Г. А. Рідкодубська

Г. А. Рідкодубська Хмельницький національний університет

Ключові слова: професійне вигорання, соціальні працівники, профілактика «професійного вигорання», методичні рекомендації соціальним працівникам, діагностика «професійного вигорання»

Анотація

У статті розглядаються основні підходи до поняття «професійне вигоряння» й аналізуються дані емпіричного дослідження, які проводилися в м. Хмельницькому із соціальними працівниками з метою виявлення в них симптомів «професійного вигорання». Аналіз наукових джерел доводить, що синдрому «професійного вигорання» присвячено велику кількість досліджень як вітчизняних, так й іноземних науковців. У працях аналізуються структурні елементи походження та прояви синдрому, основні його компоненти. Однак нині актуальною та невизначеною залишається відсутність системи роботи з професійним вигоранням соціальних працівників. Лише з 2001 р. синдром «професійного вигоряння» ВООЗ визнала як проблему. Проаналізовано основні симптоми «професійного вигорання» та систематизовано причини появи цього негативного явища. Аналізуються результати експериментальних досліджень, які проводилися в м. Хмельницькому із соціальними працівниками. Емпіричне дослідження проводилося з використанням таких методик: «Оцінювання професійного стресу» (опитувальник К. Вайсмана), «Професійне вигоряння» (опитувальник Н. Водопьянова) і методики діагностики емоційного вигоряння (автор В. Бойко). Результати доводять актуальність і доречність виконаної роботи. На першому місці в респондентів виявлено емоційне вигорання, редукція знаходиться на другому місці в проявах «професійного вигорання» соціальних працівників, на третьому місці – деперсоналізація. Автор пропонує методичні рекомендації щодо зниження ризику появи «професійного вигорання» та мінімізації симптомів цієї проблеми. Пропонуються такі форми роботи для подолання «професійного вигорання» соціальних працівників: включення елементів тим-білдингу в професійну діяльність соціальних працівників, проведення психологічних майстер-класів із розвитку професійної мобільності, індивідуальна, групова робота з психологом, коучем із розвитку стресостійкості, включення різного роду завдань з організації життєвого простору, тайм-менеджменту та швидкого перелаштування з одного виду діяльності на інший, постійне підвищення рівня професійної кваліфікації, самоосвіта.

Посилання

1. Freudenberger H.J. Staff burn-out. Journal of Social Issues, 1974. Р. 159–166.
2. Maslach C., Schaufeli W., Leiter М. Job burnout Annu. Rev. Psychol. 2001. V. 52. Р. 397–422.
3. Lloyd C., King R., Chenoweth L. Social work, stress and burnout: A review. Journal of Mental Health, 2002. V. 11. Р. 255–256.
4. Бойко В.В. Синдром эмоционального выгорания: диагностика и профилактика. Санкт-Петербург : Питер, 2008. 336 с
5. Водопьянова H., Старченкова E. Синдром выгорания: диагностика и профилактика. 2-е изд. Санкт-Петербург : Питер, 2009. 336 с.
6. Жогно Ю.П. Психологічні особливості емоційного вигорання педагогів : автореф. дис. … канд. психол. наук : 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія». Одеса, 2009. 22 с.
7. Керик О. Професійне вигорання та прояви «вторинної травми» у фахівців системи «людина-людина». Проблеми гуманітарних наук : збірник наукових праць ДДПУ імені Івана Франка. Дрогобич, 2013. Вип. 31 «Психологія». С. 64–73.
8. Мащак С. Професійне вигорання особистості як соціально-психологічна проблема. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія «Психологічна». 2012. Вип. 2 (1). С. 444–452.
9. Перхайло H. Попередження професійного вигоряння майбутніх працівників соціальної сфери. Педагогіка та психологія : збірник наукових праць. Харків, 2016. Вип. 55. С. 204–210.
10. Практическая психодиагностика. Методы и тесты / сост. Д. Рейгородский. Самара, 2000. 546 с.
11. Синдром «выгорания» в профессиях человек-человек. Практикум по психологии менеджмента и профессиональной деятельности. Санкт-Петербург, 2001, 386 с.