ФУНКЦІЇ АНТРОПОНІМІВ У ЛІТЕРАТУРНИХ ТВОРАХ ШКІЛЬНОЇ ПРОГРАМИ: СТАРШІ КЛАСИ

Н. О. Івахно

Н. О. Івахно Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя

Ключові слова: художній антропонім, символічність, характеристична функція, образна функція, пообразний шлях аналізу

Анотація

Антропоніми є найбільш кількісною групою літературних онімів, яка відіграє істотну функціональну роль у художньому тексті. Проблема вивчення антропонімів як одного з важливих складників твору досить актуальна, оскільки дослідження власних назв тісно пов’язане, насамперед, з образним наповненням, сюжетними, композиційними, жанровими та стильовими особливостями тексту, а також дає змогу глибше проаналізувати його на всіх структурних рівнях. Поглиблене дослідження із власними найменуваннями людей у процесі ґрунтовного дослідження літературного твору потребує спеціальної розробки. Статтю присвячено загальному огляду шкільного вивчення антропонімів у творах української літератури, передбачених навчальною програмою для аналізу в старших класах загальноосвітніх шкіл. Описано погляди дослідників на літературно-художню антропоніміку як особливу галузь ономастики, яка вивчає все різноманіття власних найменувань людей у художній літературі, та наведено різні думки щодо властивостей антропонімів у творах українських письменників. Визначено основні функціональні можливості особових імен, прізвищ та прізвиськ, а також продемонстровано їх на матеріалі літературних антропонімів художніх текстів, рекомендованих для вивчення в старших класах загальноосвітніх шкіл, зокрема детально проаналізовано найбільш продуктивні функції літературно-художніх антропонімів такі, як номінативну, характеристичну, символічну, сюжетно-композиційну, хронотопну, образну, жанрову та стильову. Проаналізовано зв’язок антропонімів з елементами сюжетного, композиційного, часопросторового, образного, жанрового та стильового рівнів літературного твору. Продемонстровано поглиблене вивчення антропонімів у процесі аналізу сюжетно-композиційної, хронотопної організації, характеристики образів-персонажів, дослідженні жанрових та стильових особливостей на матеріалі конкретних прозових текстів для старших класів загальноосвітніх закладів.

Посилання

1. Белей Л. Літературно-художні імена-символи. Культура слова. 1996. Випуск 46-47. С. 63‒67.
2. Белей Л. Ім’я дитини в українській родині. Харків : Фоліо, 2010. 282 c.
3. Бондаренко Ю. Вивчення образів-персонажів літературного твору в школі: теорія і практикум : посібник для студентів філолологічного факультету. Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2015. 216 с.
4. Бук С. Онімний простір роману Івана Франка «Перехресні стежки». Ономастичні науки. 2012. № 4. С. 68‒76.
5. Карпенко О. Про літературну ономастику та її функціональне навантаження. Записки з ономастики. Випуск 4. URL: http://karpenko.in.ua/wpcontent/uploads/2013/02/Karpen4.pdf.
6. Крохмаль І. Українські прізвища як культурно-мовне явище. Вивчаємо українську мову і літературу. 2006. № 15. С. 2‒4.
7. Масенко Л. Українські імена і прізвища. Київ : Знання, 1990. 48 с.
8. Скрипник Л., Дзятківська Н. Власні імена людей: Словник-довідник. Київ : Наукова думка, 2005. 335 с.
9. Слоньовська О. Слід невловимого Прометея (Міф України в літературі української діаспори 20-х – 50-х років ХХ століття) : монографія. Вид. 2-ге. Івано-Франківськ : Плай; Коломия : Вік, 2007. 688 c.
10. Торчинський М. Структура онімного простору української мови. Частина ІІ: Функціонування власних назв : монографія. Хмельницький : ХНУ, 2009. 394 с.
11. Худаш М. З історії української антропонімії. Київ : Наукова думка, 1977. 235 с.