КОМПОНЕНТНА СТРУКТУРА КУЛЬТУРНОЇ ГРАМОТНОСТІ ЯК СКЛАДНИК ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ

Ю. Г. Полєжаєв

doi:10.26661/2522-4360-2020-3-2-15

Ю. Г. Полєжаєв Національний університет «Запорізька політехніка»

DOI: https://doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-2-15

Ключові слова: вища освіта, вміння, знання, культурна грамотність, професіоналізм, розвиток, формування, фахівець

Анотація

У статті висвітлено наукові підходи до розуміння понять «професіоналізм» і «культурна грамотність». Зазначено, що культурна грамотність в епоху інформатизації набуває нового сенсу та перспектив, залишаючись ключовим моральним чинником професійної культури фахівця, однією з ознак його професіоналізму. Розкрито компонентну структуру культурної грамотності майбутнього фахівця. Основними компонентами культурної грамотності визначено: мотиваційний, аксіологічний, когнітивний, комунікативний, поведінково-діяльнісний. Охарактеризовано критерії кожного з компонентів та показники сформованості культурної грамотності майбутнього фахівця. Критеріями мотиваційного компонента визначено: особистісно орієнтований (прагнення до самовираження у спілкуванні; активізація власних можливостей на толерантність у подоланні труднощів в оволодінні професією) та професійно-орієнтований (орієнтація на програмування процесу спілкування в професійному середовищі; спрямування на самовдосконалення професійної культури). Критерії аксіологічного компонента: особистісно-ціннісний (усвідомлення культурної грамотності як особистісної цінності; розуміння змісту висловлювань, запитань, формулювання відповідей іноземною мовою) та професійно-ціннісний (ціннісне ставлення до майбутньої професійної діяльності; прагнення до навчально-професійної взаємодії). Критеріями когнітивного компонента встановлено: змістовно-мовленнєвий (знання лексичних та граматичних норм професійного мовлення; знання комунікативних тактик і стратегій з метою подолання мовних бар’єрів і налагодження ефективної взаємодії зі співрозмовниками у процесі професійної діяльності) та інформаційно-компетентнісний (інформаційна обізнаність і високий ступінь засвоєння системи необхідних та достатніх комунікативних знань у контексті вивчення фахових і нефахових дисциплін; вміння працювати з різними видами інформаційних джерел та аналізувати, узагальнювати і систематизувати отриману інформацію). Критерії комунікативного компонента: комунікативно-міжособистісний (здатність до самоконтролю у комунікативній взаємодії; навички планування власних дій з метою вирішення завдань майбутньої професійної діяльності) та комунікативно-практичний (вміння застосовувати комунікативні стратегії для подолання конфліктних ситуацій; професійно-комунікативні вміння). Критеріями поведінково-діяльнісного компонента визначено: результативно- оцінний (оцінка та самооцінка власних вчинків і висловлювань; самоконтроль уникнення непорозуміння) та прогностично-діяльнісний (вміння прогнозувати результат дій; здатність грамотно планувати встановлення взаєморозуміння в професійному спілкуванні). Акцентовано на тому, що випускник університету має бути не лише висококваліфікованим, конкурентоспроможним, але й культурно грамотним.

Посилання

1. Акмеологический словарь / под общ. ред. А.А. Деркача. Москва : Изд-во РАГС, 2004. 161 с.
2. Андреева Г.М. Социальная психология : учебник для высших учебных заведений. Москва : Аспект Пресс, 2003. 364 с.
3. Анисимова О.К. «Культурная грамотность» как ключ к пониманию культуры изучаемого языка: лингводидактический аспект. Lingua mobilis. № 3 (22). 2010. С. 65–71.
4. Васильєва Н.А., Зубкович Л.М. Організація роботи медперсоналу під час епідемії грипу та профілактичні заходи. Медсестринство. 2010. № 4. С. 22–24.
5. Воробйова С.Г. Структура, критерії і рівні готовності студентів до творчого рішення дидактичних задач. Рідна школа. 2002. № 4. С. 42–45.
6. Деркач А.А. Акмеология: личностное и профессиональное развитие человека. Москва : Изд-во РАГС, 1999. 392 с.
7. Кудрявцева М.Е. К вопросу о фундаментальных основах гуманитарного образования. Вестник Московского гуманитарного университета. 2005. № 1. С. 171–175.
8. Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения. Москва : Высшая школа, 1990. 119 с.
9. Линенко А.Ф. Теория и практика формирования готовности студентов педагогических вузов к профессиональной деятельности : автореф. дисс. … д. пед. н. Киев, 1996. 44 с.
10. Музальов О. Теоретико-методичні засади формування професійної культури у процесі навчально-виховної діяльності. Педагогіка і психологія професійної освіти. 2013. № 3. С. 141–151.
11. Соціолого-педагогічний словник / за ред. В.В. Радула. Київ : «ЕксОб», 2004. 304 с.
12. Федоренко С. Грамотність як комплексний педагогічний феномен у вищій освіті США. Вища освіта України. 2014. № 3. С. 97–102.
13. Фомин В.Н. Квалиметрия. Управление качеством. Сертификация : учебное пособие. Москва, 2005. 383 с.
14. Blended Learning, Course Redesign and New Access to Education: Teaching English / edited by B. Tomlinson and K. Whittaker. London, 2013. 258 р.
15. Content and Language Integrated Learning (CLIL) at School in Europe. Brussels : Eurydice, 2006. 82 p. URL: http://www.indire.it/lucabas/. lkmw_file/eurydice///CLIL_EN.pdf (дата звернення: 24.12.2020).
16. Groff J. Technology-Rich Innovative Learning Environments. OCED CERI. Innovative Learning Environment project. 2013. 2. P. 1–30. URL: http://www.jengroff.net/pubs_files/Tech-Rich-ILEs_GROFFFINAL. pdf (дата звернення: 10.01.2021).
17. Haarmann H. History. In J.A. Fishman (Ed.), Handbook of language & ethnic identity. 1999. Pp. 60–76. New York : Oxford University Press.
18. Hargie O. School of Behavioural and Commucation Sciences, University of Ulster, UK. 2002. 140 p.
19. Hirsh E., Kett J., Trefil J. The New Dictionary of Cultural Literacy: What Every American Needs to Know. Boston – New York. 2002.
20. Holland J.L. Making Vocational Chooces: A Theory of Vocational Personalities and Enveronments. 3rd ed. Odessa, FL : Psychological Assessment Resources.1998.
21. Lull J. Media, communication, culture: A global approach. 2nd ed. Cambridge : Polity Press. 2000.