ЗНАЧИМІСТЬ ВИХОВАННЯ ДУХОВНО-МОРАЛЬНОЇ ОСОБИСТОСТІ У НАУКОВИХ ПРАКТИКАХ УКРАЇНСЬКИХ УЧЕНИХ

Анотація

У статті запропоновано спробу інформаційного огляду наукового бачення українських учених-практиків щодо обґрунтування значимості й актуальності виховання духовно-моральної особистості на сучасному етапі розвитку українського суспільства. На основі аналізу наукових публікацій розглянуто сутність понять «духовність» і «моральне виховання» як основних, що є пріоритетними в означеній виховній проблематиці. Обґрунтовано, що сучасна психолого-педагогічна наука розглядає виховання духовно-моральної особистості як цілеспрямований процес оволодіння зростаючим поколінням моральними категоріями, цінностями, принципами, ідеалами, виробленими людством і прийнятими суспільством на рівні власних переконань, дотримання їх як звичних форм особистої поведінки, головною метою якого є становлення морально стійкої, цілісної особистості. Зазначено, що нині спостерігається деформація багатьох духовних цінностей, зниження морального рівня суспільства у цілому й зростаючого покоління зокрема. Акцентовано увагу наукової спільноти на потребі у зміні змістових орієнтирів освітнього процесу, пошуку форм і засобів підвищення ефективності соціального ціннісного впливу на зростаючу особистість, що передбачає в кінцевому підсумку духовну самореалізацію сформованих моральних цінностей і навичок у будь-якій ситуації життєдіяльності. Наведено низку сучасних підходів, що активно застосовуються дослідниками на практиці. Зосереджено увагу на духовно орієнтованому підході й виокремлено основні його принципи. Наголошено на тому, що пошук ефективних шляхів долучення зростаючої особистості до вищих духовних цінностей виправдано пов’язаний з удосконаленням змісту, форм і методів цього процесу. Виокремлено й проаналізовано основні функції особистості вихователя-професіонала, ефективність реалізації яких залежить від його характеристик та дій. Зроблено висновок, що порушена проблема набуває особливої ваги, а сучасні освітньо-виховні реалії дедалі частіше потребують нових підходів до розв’язання завдань, зумовлених викликами часу.