МОДЕЛЬ ЕФЕКТИВНОГО СПІЛКУВАННЯ ПЕДАГОГА З ВИХОВАНЦЯМИ

Анотація

У статті зосереджено увагу на характеристиках спілкування в системі «педагог – вихованець»; розкрито принципи педагогіки партнерства (взаємоповага, довіра, спільність, доброзичливість, рівноправність, співпраця і співучасть, добровільність, обов’язковість), що визначають його ефективність в освітній роботі; акцентовано на важливості вибору вихователем особистісно-орієнтованої моделі комунікації. Підкреслено, що спілкування є основою освітньої діяльності, а його успішність залежить від індивідуальності педагога, адже він визначає мету, завдання, пріоритети, передає зміст інформації, продумує тактику, забезпечує мотивацію, конструює процес педагогічної взаємодії, дотримуючись відповідної структури (задум, практичне здійснення, аналіз та оцінка). Наголошено, що педагог має здобути статус «значущого дорослого» для дитини, духовно близької людини, що означає розуміння і вміння зберігати та підтримувати самобутність дитинства. Йдеться про поєднання формальних (професійних) та особистісних стосунків, дотримання принципів рівності й партнерства, а також суб’єкт-суб’єктного характеру педагогічного спілкування, що забезпечується через важливі позиції розуміння, визнання, прийняття. Така стратегія включає елементи самодіяльності дитини, має на меті розвиток її особистісного потенціалу. Доведено, що оптимальною є модель спілкування, котра передбачає співпрацю, інтелектуальну активність та моральну відповідальність, використання різних засобів комунікації з урахуванням інтересів та перспектив розвитку вихованців. Цей тип взаємодії визначається відкритими, чесними, вільними, відповідальними стосунками, а також забезпеченням почуттям власної гідності кожного учасника комунікації. Педагог має володіти культурою спілкування та якостями, що важливі для успіху (комунікабельність, емпатія, експресія, взаєморозуміння, ввічливість, гуманність, почуття міри, гідність, інтелігентність та ін.).