ЦИФРОВІ ОСВІТНІ РЕСУРСИ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ КОНЦЕПЦІЙ В УКРАЇНІ ТА БАЛТІЙСЬКИХ КРАЇНАХ

С. А. Віротченко

doi:10.26661/2786-5622-2024-2-20

С. А. Віротченко Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна https://orcid.org/0000-0001-7927-5696

DOI: https://doi.org/10.26661/2786-5622-2024-2-20

Ключові слова: електронні навчальні матеріали, країни Балтії, цифрова компетентність, цифрове навчальне середовище, цифровізація освіти

Анотація

Впровадження цифрових технологій у сферу освіти є однією з ключових тенденцій глобального розвитку сучасного суспільства. Нормативно-правові документи України визначають інформаційно-комунікаційну складову частину як одну з основних компетентностей молодого фахівця й акцентують увагу на використанні цифрових освітніх ресурсів для ефективної організації освітнього процесу. Українські дослідники надають різноманітні дефініції терміна «цифрові освітні ресурси», посилаючись на електронні засоби та програмне забезпечення для покращення навчального процесу та забезпечення доступу до знань. Відкриті цифрові ресурси стають все популярнішими завдяки можливості здобуття конкретних знань і навичок через тестування або виконання завдань. Цифрові освітні ресурси використовуються для створення електронних документів, організації онлайн-заходів, інформування студентів про їхній прогрес і вирішення проблемних питань. Вони сприяють спілкуванню як з колегами в освітніх установах, так і поза їх межами. У литовській науково-педагогічній літературі цифрові освітні ресурси визначаються як матеріали, що розробляються з урахуванням навчальних потреб і містять інформацію та корисний досвід користувачів. У Латвії термін також набув широкого вжитку, до цифрових освітніх ресурсів у країні відносять симуляції, відео- та аудіоматеріали, реальне, віртуальне та доповнене навчальне середовище. Естонські еквіваленти досліджуваного поняття включають електронні навчальні матеріали, онлайн-матеріали та відкриті навчальні ресурси з текстовим, графічним і мультимедійним контентом, а також інтерактивні матеріали. У статті зроблено висновок, що цифрові освітні ресурси в Україні, Литві, Латвії й Естонії включають широкий спектр програмного забезпечення й електронних ресурсів, спрямованих на покращення процесу навчання та доступу до знань, підтримуючи взаємодію між учасниками освітнього процесу.

Посилання

1. Відкриті цифрові освітні ресурси у галузі ІТ: кількісний аналіз / О. Семеніхіна, А. Юрченко, А. Сбруєва, А. Кузьмінський, О. Кучай, О. Біда. Інформаційні технології і засоби навчання. 2020. Т. 75. № 1. С. 331–348. DOI: https://doi.org/10.33407/itlt.v75i1.3114.
2. Гончарова І. Цифрові технології в освіті як засіб покращення доступності та ефективності навчання. Розвиток науково-методичної компетентності педагогічних працівників на засадах цифрової дидактики. 2023. С. 58.
3. Гринько В. Проєктування цифрових освітніх ресурсів засобами цифрових технологій. Витоки педагогічної майстерності. 2018. Вип. 22. С. 58–62.
4. Гринюк С., Зайцева І. Особливості цифрозації освітнього процесу у вищій школі як визначальний чинник її розвитку. Вісник КрНУ імені Михайла Остроградського. 2022. Вип. 2 .С. 131–136.
5. Климанська Л. Комунікативні технології моделювання політичного простору в демократичному суспільстві. 2005. URL: www.democracy.kiev.ua/publications/collections/conference_2005.
6. Корицька Г. Сучасний урок української мови в умовах розвитку хмаро‐орієнтованих технологій. Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. 2015. № 4 (57). С. 33–40.
7. Кучерак І. Цифровізація та її вплив на освітній простір у контексті формування ключових компетентностей. Інноваційна педагогіка. 2020. Вип. 22. Т. 2. С. 91–94.
8. Манойленко Н., Кононенко С., Крамаренко Н. Цифровізація освітнього процесу в умовах дистанційного навчання в закладах вищої освіти. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. 2021. № 201. С. 108–112. DOI: https://doi.org/10.36550/2415-7988-2021-1-201-108-112.
9. Про вищу освіту: Закон України від 1 липня 2014 р. № 1556-VII. Дата оновлення: 28.09.2018. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18.
10. Семеніхіна О., Юрченко А., Сбруєва А. Відкриті цифрові освітні ресурси в галузі ІТ: кількісний аналіз. Інформаційні технології і засоби навчання. 2020. Т. 75. № 1. С. 331–348.
11. Ткачов А., Ткачова Н., Щебликіна Т. Авторська модель організації самостійної навчальної діяльності здобувачів вищої педагогічної освіти на основі використання цифрових технологій. Теорія та методика навчання та виховання. 2020. № 49. С. 113–127. URL: http://journals.hnpu.edu.ua/index.php/methodics/article/view/3365/3425.
12. Daniela L., Rubene Z., Goba L. Datu apkopojums un ārvalstu un Latvijas pieredzes analīze par digitālo mācību līdzekļu pieejamību un izmantošanu vispārējās izglītības mācību satura nodrošināšanai. 2018. URL: https://www.izm.gov.lv/lv/petijumi-0/datu-apkopojums-un-rvalstu-un-latvijaspieredzes-analze-pardml_20181.pdf.
13. Digitālie mācību līdzekļi: to izmantošanas iespējas un izaicinājumi Latvijā. 2022. URL: https://www.saeima.lv/petijumi/Digitalie_macibu_lidzekli_Latvija.pdf.
14. Kļaviņa L. Latviešu valodas kā svešvalodas efektīva un inovatīva apguve augstskolā digitalizācijas laikmetā. XIX Turiba University Conference Human values in the digital age. Riga, 2019. P. 67–74.
15. Põldoja H. Õppematerjalide autoriõigus. 2016. URL: https://oppematerjalid.wordpress.com/oppematerjalid/oppematerjalide-autorioigus.
16. Pučkorienė L. Atvirųjų švietimo išteklių saugykla, skirta dalintis ugdymui skirtomis priemonėmis. Diss. Kauno technologijos universitetas. 2023.
17. Villems A., Aluoja L., Pilt L., Naulainen M.-M., Kusmin M., Rogelevitš V., Tokko U. Digitaalse õppematerjali loomise soovitused. Juhend digitaalseõppematerjali autorile. HITSA. 2015. URL: http://oppevara.hitsa.ee/kvaliteet.