ПРЕДИКАТИВНІ ПРИКМЕТНИКИ ЯК ЗАСІБ ВИРАЖЕННЯ КОМПЛІМЕНТУ

  • О. В. Дейчаківська
Ключові слова: мовленнєвий акт, експресив, адресант, адресат, комунікативна ситуація

Анотація

У статті розглянуто особливості вираження мовленнєвого акту компліменту за допомогою предикативних прикметників – компонентів структури Vcop+Adj. Поряд із класифікацією Дж. Серля такий мовленнєвий акт проаналізовано у межах «теорії ввічливості» Брауна і Левінсона та з точки зору розмежування фатичного і щирого компліменту. Виявлено, що структура Vcop+Adj (як і дієслово у разі висловлення компліменту) є засобом вираження позитивної оцінки з боку мовця, що включає задоволення, захват, схвалення. Обґрунтовано, що поряд зі здійсненням впливу на емоційний стан, ціннісні уявлення адресата та створення бажаної атмосфери між комунікантами комплімент є досить сильним засобом маніпуляції з метою спонукання слухача до певних вчинків, можливих поступок, відповідних компліментарних дій. З’ясовано, що найчастіше стимулом для компліменту є внутрішній світ адресата, зовнішність, позитивні риси характеру, професійні або високі моральні якості співрозмовника чи близьких йому людей, досягнення, а також власність. Встановлено, що використання компліменту для реалізації перелічених намірів включає як знання інформаційного тезаурусу співрозмовників, так і уявлення про психологічну характеристику людини і специфіку комунікативної взаємодії, яка залежить від особистісних якостей комунікантів. На синтаксичному рівні для підсилення експресивності компліменту поряд із предикативними прикметниками вживаються інтенсифікатори: прислівники, а також речення із вигуками та питальними займенниками. З’ясовано, що у разі висловлення компліменту велике значення має статус слухача і мовця. Комплімент здебільшого висловлює людина вища або рівна за статусом. У такому разі оцінка компліменту є позитивною. Якщо ж комплімент висловив комунікант, нижчий за статусом, реакція може бути неоднозначною. Під час розмежування компліменту від схожих мовленнєвих актів – передусім від похвали – з’ясовано існування спільних сем. Це, з одного боку, ускладнює проведення чіткої межі між такими актами, а з іншого – засвідчує інтерактивний характер компліменту. За позицією в дискурсі конструкція Vcop+Adj характеризується як ініціальний акт, оскільки вона відкриває комунікацію і стимулює продовження дискурсу.

Посилання

1. Микитюк Ю.В. Комплімент як мовленнєвий акт (на матеріалі німецькомовних драматичних творів ХVII–XX ст.) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02. 04. Львів. 2017. 21 с.
2. Трофимова Н.А. Экспрессивные речевые акты. Семантический, прагматический, грамматический анализ : монография. Санкт-Петербург : Изд-во ВВМ, 2008. 376 с.
3. Beetz M. Komplimentiervarhalten im Barock. Aspekte linguistisher Pragmatik an einem literarhistorishen gegenstandsbereich. Pragmatik. Theorie und Praxis: Amsterdamer Beitrager zur neueren Germanistik. Amsterdam : Rodopi, 1981. S. 135–181
4. Brown P., Levinson S. Politeness: Some Universals in Language Usage. Cambridge : Cambridge University Press, 1978. 347 p.
5. Holmes J. Compliments and Compliment Responses in New Zealand English. Antropological Linguistics. Vol. 28 (4). 1986. Pp. 487–508.
6. Searle J. Expression and Meaning. Cambridge : Cambridge University Press. 1979. 187 p.
7. Searle J., Vanderveken D. Foundations of Illocutionary Logic. Cambridge : Cambridge University Press. 1985. 227 p.
8. Wierzbicka A. Cross-cultural Pragmatics: the Semantics of Human Interaction. Berlin. u.a. : de Gruyter, 1991. 502 p.
Опубліковано
2020-12-21
Як цитувати
Дейчаківська, О. В. (2020). ПРЕДИКАТИВНІ ПРИКМЕТНИКИ ЯК ЗАСІБ ВИРАЖЕННЯ КОМПЛІМЕНТУ. Мова. Література. Фольклор, 1(1), 56-62. https://doi.org/10.26661/2414-9594-2020-1-1-8