ДІАХРОНІЙНА КОГНІТИВНА КАРТА ЛІНГВІСТИЧНОГО ТЕРМІНА ЯК ТЕРМІНОГРАФІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ

Анотація

Проаналізовано здобутки когнітивно-дискурсивного напряму дослі- дження лінгвістики в царині теорії когнітивного картографування. У сучасному мовознавстві когнітивну карту слова розглядають як: 1) відображення найуживаніших контекстів слова; 2) констатацію всіх напрямів, за якими йдуть перетворення семантики слова; 3) рекоменда- цію до повнішого лексикографічного представлення значень слова тощо. Підґрунтям побудови когнітивної карти постають процеси категоризації, а карта має вигляд ієрархічної структури, що її зазвичай візуалізують у вигляді орієнтованого графа. Теорію когнітивної карти розвинуто в ког- нітивному термінознавстві. Дослідники вважають, що для створення ког- нітивної карти потрібно виокремлення базових (вузлових) концептів, що фрагментують предметну галузь спеціального знання; виявлення базо- вих ознак, що є критеріями категоризації; групування концептів з ана- логічними ознаками в певні категорії‑рубрики цієї дисципліни; побудова фреймової схеми окремих фрагментів і всієї структури науки загалом. Показано, що ідея когнітивної карти в сучасній українській лексикографії відображена в теорії портретування слова. Упроваджено в науковий обіг поняття «діахронійна когнітивна карта лінгвістичного терміна» й на прикладі терміна фонетика описано такі його складники: 1) термін – номінант терміноконцепту та / або його дефініція; 2) етимологія терміна; 3) перша фіксація в лінгвістичних джерелах (за можливості); 4) діахронія концептуалізації терміноконцепта – формальної та семантичної; 5) діахронія категоризації терміноконцепту – лексичної, граматичної та модусної; 6) текстове представлення терміноконцепту в діахронії; 7) модель внутрішньо- та міжгалузевих системних зв’язків терміноконцепту. Показано, що діахронійна когнітивна карта лінгвістичного терміна – це важливий етап підготовчої роботи з укладання історичного словника лінгвістичних термінів.