ВЧЕННЯ ПРО ВНУТРІШНЮ ФОРМУ СЛОВА ОЛЕКСАНДРА ПОТЕБНІ ТА СЕМАНТИКА ФОРМИ КИТАЙСЬКОГО ІЄРОГЛІФА

Анотація

У статті розглядається природа морфемного значення на прикладі китай- ських ієрогліфів, що як писемні знаки співвідносяться саме з морфемами, а відтак і об’єктивують їхнє значення у своїй формі графічними засобами. Результати аналізу форми ієрогліфа надають підстави пов’язати природу морфемного значення з поняттям «внутрішньої форми слова», сформу- льованим О. Потебнею, однак із похибкою на можливості різних каналів сприйняття інформації – слух у О. Потебні і зір в китайських ієрогліфах. Як виявилося, зображення китайських ієрогліфів будується на схематич- ному представлені тих ознак форми, що мають діагностичне значення і є «необхідним мінімумом» для впізнання об’єкта. Водночас у статті заува- жується, що такі зображення об’єктивують роботу думки з абстрагування і «сортування» ознак, а відтак вони можуть бути співвіднесені з терміном «внутрішня форма слова», який, хоча й був сформульований для звуко- вих оболонок слів, також вказував на ознаку, що абстрагувалася з уявлю- ваного образу об’єкта, тобто теж засвідчував роботу думки в напрямку абстрагування, тільки об’єктивовану засобами слухового каналу інфор- мації, а не зорового. Оскільки слуховий канал пропускає інформацію послідовно, у розрахованій на нього внутрішній формі слова виділяється тільки одна ознака об’єкта, а зоровий канал здатен попускати дані пара- лельно, тож у представленій наочно внутрішній формі слова містяться декілька ознак. При цьому зазначені декілька ознак ще не є відкритим переліком, як це характерно для поняття, а подаються у замкненій формі образу, що надає підстави співвідносити їх із уявленням, як це відбува- ється й у випадку однієї ознаки, яка стає вихідною для утворення зву- кових оболонок кореневих морфем. На підставі вищесказаного у статті формулюється теза про те, що морфемне значення – це одна ознака або одна сукупність «скутих» у цілісність ознак, що виокремлюються в складі чуттєвого образу об’єкта, створюючи можливість відірватися від його форми, але в той же час таке значення характеризується дифузні- стю, оскільки закладена в ці ознаки інформація не була категоризованою. Окрім того, у статті висновується, що з когнітивної точки зору образ – це конфігурація ознак, а поняття – перелік ознак.