СЕМАНТИЧНИЙ ПРОСТІР ПРИКМЕТНИКА MAGNUS В «ЕНЕЇДІ» ВЕРГІЛІЯ

  • М. Й. Петришин
Ключові слова: латинська мова, сема, семантична структура, великий розмір, параметричний прикметник

Анотація

Метою статті є опис семантичних і синтагматичних особливостей при- кметника на позначення великого загального розміру magnus у латин- ській мові класичної доби. Для досягнення поставленої мети в роботі використано такі методи лінгвістичного аналізу: описовий метод, методи дистрибутивного, кон- текстуального і компонентного аналізу. Виявлення напрямів розгортання семантичного простору прикметника magnus у героїчній епопеї Вергілія дає змогу з’ясувати релевантні для давніх римлян параметричні ознаки того чи іншого явища, простежити перехід від первинної параметричної ознаки до абстрактних значень, основу яких становить оцінний елемент у семантиці аналізованого ад’єк- тива, з’ясувати основні тенденції формування мовної картини світу дав- ніх римлян та причини, що їх зумовлюють. У латинській мові прикметник magnus має розгалужену семантичну структуру, оскільки з поняттям розміру давні люди постійно стикалися в повсякденному житті, оцінюючи параметри своїх супротивників, тва- рин, на яких вони полювали, а також розміри предметів, що їх оточу- вали. Прикметник magnus в «Енеїді» Вергілія вступає в синтагматичні зв’язки з конкретними іменниками на позначення предметів побуту, частин тіла, споруд, просторових і часових понять, лексемами абстрак- тної семантики. Виступаючи контекстним партнером іменників кон- кретної семантики, magnus не тільки позначає великий загальний роз- мір предметів, а й додатково підкреслює його параметричні ознаки, а саме: довжину, висоту, ширину, глибину. Аналіз семантичного простору ад’єктива засвідчив, що поняття великого розміру вже у свідомості дав- ніх римлян викликало асоціацію з іншими сторонами буття, використо- вувалося для мовного вираження емоційного стану та соціального ста- тусу людини, формування мовної моделі часу, числа. Похідні значення прикметника виникають здебільшого внаслідок метонімічних і метафо- ричних процесів і пов’язані із заміною семи «розмір» семами «час», «кількість», «значимість», «впливовість». Розвиток неперцептивних значень на основі конкретних просторових уявлень є свідченням гли- бокої архаїчності лексики на позначення розміру. Розширення семан- тичного обсягу прикметника зумовлене історичним розвитком лексеми, збільшенням кола предметів та явищ, які можуть бути детерміновані цим ад’єктивом, своєрідністю ментальності давніх римлян, особли- вістю образного мислення, впливом авторського світобачення.

Посилання

1. Андрусь А.Ф. Концептуальний простір англійських прикметників big і large : автореф. дис. … канд. філол. Наук : 10.02.04. Чернівці, 2009. 20 с.
2. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. Москва : Языки русской культуры, 1999. 896 с.
3. Денисов П.Н. Лексика русского языка и принципы её описания. Москва : Русский язык, 1980. 253 с.
4. Дідух Н. Семантична структура параметричних прикметників. Вісник Львівського університету. Серія філологічна, 2004. Вип. 34. Ч. І. С. 159–167.
5. Мысловская Л.В. Лексическая синонимия прилагательных с исходным размерным значением (на материале писем М. Туллия Цицерона, Луция Аннея Сенеки, Плиния Младшего). Іноземна філологія: республіканський міжвідомчий науковий збірник. Вип. 91. Питання класичної філології. 1988. № 23. С. 13–21.
6. Петришин М.Й. Семантична структура прикметника μέγας в «Іліаді» Гомера. Вісник Прикарпатського університету. Філологія. 1999. Вип. ІІІ. С. 179–183.
7. Семашко Т. Значєннєва площина ад’єктива великий у структурі етнокультурного стереотипу (на матеріалі української літературної мови XVI– першої половини XVIІ ст.). Українське мовознавство. 2015. № 1(45). С. 60–69.
8. Шамота А.М. Переносне значення слова в мові художньої літератури. Київ : Наукова думка, 1967. 126 с.
9. Oxford Latin Dictionary. P.G.W. Glare. Oxford, Clarendon Press, 1968. 2126 p.
10. Lorina Quaterone. Quantity, Quality, Tension, and Transition: The Dimensions of Vergil’s “ingens”. Vergilius. Vol. 57. 2011. P. 3–34.
11. Vergils Gedichte. Aeneide. Buch I–VI. Berlin, Weidmannscht Buchhandlung, 1884. 271 S.
12. Vergils Gedichte. Aeneide. Buch VII–XII. Berlin, Weidmannscht Buchhandlung, 1875. 295 S.
Опубліковано
2020-12-21
Як цитувати
Петришин, М. Й. (2020). СЕМАНТИЧНИЙ ПРОСТІР ПРИКМЕТНИКА MAGNUS В «ЕНЕЇДІ» ВЕРГІЛІЯ. Мова. Література. Фольклор, 1(1), 200-205. https://doi.org/10.26661/2414-9594-2020-1-1-29