ГЕНЕЗА ПОНЯТТЯ «ПУБЛІЧНА ДИПЛОМАТІЯ» В АНГЛІЙСЬКОМОВНОМУ ДИСКУРСІ

  • О. С. Соболєва
Ключові слова: публічна дипломатія, дипломатичний дискурс, дискурс масмедіа, генеза, конотація поняття

Анотація

Для просування національних інтересів та формування позитивного іміджу держави більшість країн використовують публічну дипломатію, яка охоплює сфери державного іміджетворення, формування національного бренду, а також зв’язки із громадськістю. Пріоритетність досліджень публічної дипломатії в Україні визнається на рівні уряду. Проте аналіз наукових праць показав, що питання публічної дипломатії вивчаються переважно у сферах зовнішньої політики та міжнародних зв’язків, тоді як лінгвістичні аспекти публічної дипломатії малодосліджені. Мета статті – вивчити генезу поняття «публічна дипломатія» в англій- ськомовному дискурсі засобів масової інформації та дипломатії у другій половині XIX – першій половині XX століття. Методологія дослідження включає застосування аналізу та синтезу для формулювання генези поняття «публічна дипломатія»; контекстуальний аналіз для відбору ілюстратив- ного матеріалу в архівних копіях англійськомовних газет; методи перекла- дацького аналізу для визначення конотацій поняття «публічна дипломатія» у дискурсі засобів масової інформації та дипломатичному дискурсі. Результати. Більшість науковців сходяться на думці, що термін «публічна дипломатія» уперше вжитий у 1965 році під час відкриття Центру публічної дипломатії імені Едварда Р. Мерроу. Проте дослідження архівних примірників газет («Таймс», «Нью-Йорк таймс», «Вашингтон пост» та «Крісчен сайенс монітор») показало, що Гулліон не перший застосував термін «публічна дипломатія», тому поняття не є його авторським неологізмом. У статті проаналізовано конотації поняття «публічна дипломатія» у дискурсі засобів масової інформації та дипломатії в період із 1856 року (перше вживання в газеті «Таймз») до 1960-х років (виділення в окреме поняття), визначено, що на початку переважали лише позитивні конотації «відкритість» та «нова дипломатична практика», і лише в 50-х роках з’явилася суто негативна конотація «пропаганда, психологічна війна», після чого публічна дипломатія стала розглядатись як окреме поняття, яке потребувало визначення та ретельного вивчення. Висновок. За період 1856–1950-х років сфера використання поняття «публічна дипломатія» критично змінилася від поодинокого вживання для критики або характеристики окремих осіб до масового використання для визначення міжнародної політики багатьох країн світу.

Посилання

1. Галумов А.Э. Опыт публичной дипломатии в формировании имиджа Европейского Союза в Российской Федерации : автореф. дис. … канд. полит. наук: 23.00.04. Москва, 2012. 24 с.
2. Долинский А.В. Современные механизмы сотрудничества в рамках публичной дипломатии : автореф. дис. … канд. полит. наук: 23.00.04. Москва, 2011. 25 с.
3. Журавлева Н.Н. Информационная политика государства по продвижению национальной культуры за рубежом (на примере России и Франции) : автореф. дис. … канд. полит. наук: 10.01.10. Санкт-Петербург, 2008. 24 с.
4. Манжулина О.А. Публичная дипломатия США : автореф. дис. … канд. полит. наук: 23.00.04. Санкт-Петербург, 2005. 24 с.
5. Метелица Е.В. Дискурс дипломатического протокола в англоязычной ритуальной коммуникации : дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. Волгоград, 2003. 234 с.
6. Оберемченко Е.Ю. Прагмалингвистический аспект речевого поведения дипломата (на материале русского и немецкого языков) : автореф. дис. … канд. филол. наук: 10.02.19. Ростов-на-Дону, 2011. 23 с.
7. Піпченко Н.О. Концептуальні та структурно-політичні виміри віртуальної дипломатії : автореф. дис. …канд. політ. наук: 23.00.03. Київ, 2008. 15 с.
8. Тищенко-Тишковець О.М. Публічна дипломатія в системі зовнішньої політики : автореф. дис. … канд. політ. наук: 23.00.03. Київ, 2011. 22 с.
9. Трабелси Х. Лингвокоммункативный анализ дипломатического дискурса : автореф. дис. ... канд. фил. нау : 10.02.01. Москва, 2013. 23 с.
10. Address of the President of the United States Delivered at a Joint Session of the Two Houses of Congress, February 11, 1918. URL: https://history.state.gov/historicaldocuments/frus1918Supp01v01/d59.
11. Addresses by Truman, Impellitteri and Spaak at opening of the UN assembly. New York Times. 1946. October 24. P. 2. URL: https://timesmachine.nytimes.com/timesmachine/1946/10/24/93162169.html.
12. Boston. If Germany replies. New York Times. 1916. May 9. P. 2. URL: https://timesmachine.nytimes.com/timesmachine/1916/05/09/104674417.pdf.
13. Cull N. “Public Diplomacy” Before Gullion: The Evolution of a Phrase. URL: https://www.uscpublicdiplomacy.org/blog/public-diplomacy-gullion-evolution-phrase (дата звернення: 27.08.2019).
14. Diplomacy, public and private. Times. 1946. March 14. P. 5. URL: https://www.thetimes.co.uk/archive/article/1946-03-14/5/4.html.
15. Dolea A. Public Diplomacy as Co‐constructed Discourses of Engagement. The Handbook of Communication Engagement. 2018. P. 331–345. DOI: 10.1002/9781119167600.ch22.
16. Enemy on Allied aims. Times. 1918. January 26. P. 7–8. URL: https://www.thetimes.co.uk/archive/page/1918-01-26/8.html
17. Forms outline of future peace. New York Times. 1917. December 28. P. 1. URL: https://timesmachine.nytimes.com/timesmachine/1917/12/28/ 102387636.html.
18. Forty-First Congress, Third Session. House of Representatives. Miscellaneous Bills and Resolutions. New York Times. 1871. January 20. P. 2. URL: https://timesmachine.nytimes.com/timesmachine/1871/01/20/78756260.pdf.
19. Good feeling in Saar. Times. 1934. December 24. P. 10, 12. URL: https://www.thetimes.co.uk/archive/page/1934-12-24/12.html.
20. Gouveia P.F.D., Plumridge, H. European Infopolitik Developing EU Public Diplomacy Strategy. London : Foreign Policy Centre, 2005. 60 p.
21. Halle L.J. The Coming Test for Personal Diplomacy. New York Times. 1959. August 23. P. 217, 306–308. URL: https://timesmachine.nytimes.com/timesmachine/1959/08/23/88813725.html.
22. Kennedy and the American Diplomats. New York Times. 1960. December 21. P. 29. URL: https://timesmachine.nytimes.com/timesmachine/ 1960/12/ 21.html.
23. Rasmussen S.B. Discourse Analysis of EU Public Diplomacy Messages and Practices. Nederlands Instituut voor Internationale Betrekkingen “Clingendael”. URL: https://www.clingendael.org/sites/default/files/pdfs/20090700_cdsp_discussion_paper_115_Rasmussen.pdf.
24. Sandrin P.O., Hoffmann A.R. Silences and hierarchies in European Union Public Diplomacy. Revista Brasileira de Política Internacional. 2018. № 61 (1). P. 1–18. DOI: 10.1590/0034-7329201800111.
25. Strang Lord New Harsh Language in Diplomacy. New York Times. 1962. April 15. P. 242, 288, 289. URL: https://timesmachine.nytimes.com/timesmachine/1962/04/15/113427514.html.
26. Szondi G. Public diplomacy and nation branding: Conceptual similarities and differences. Nederlands Instituut voor Internationale Betrekkingen “Clingendael”, 2008. 46 p. URL: http://www.peacepalacelibrary.nl/ebooks.pdf.
27. The American president with a laudable desire. Times. 1856. January 15. P. 6. URL: https://www.thetimes.co.uk/archive/article/1856-01-15/6/3.html.
28. Woodrow Wilson. Fourteen Points Speech. 1918. URL: https://kr.usembassy.gov/education-culture (дата звернення: 24.07.2020).
Опубліковано
2020-12-21
Як цитувати
Соболєва, О. С. (2020). ГЕНЕЗА ПОНЯТТЯ «ПУБЛІЧНА ДИПЛОМАТІЯ» В АНГЛІЙСЬКОМОВНОМУ ДИСКУРСІ. Мова. Література. Фольклор, 2(1), 28-35. https://doi.org/10.26661/2414-9594-2020-1-2-4