НЕБЕЗПЕКИ КУЛЬТУРИ ТА СПОКУСИ НАЦИЗМУ В РОМАНІ В. ҐЕССА «ТУНЕЛЬ»

Анотація

У статті проаналізовано проблематику постмодерністського роману Вільяма Ґесса «Тунель». Автори досліджують особливості провідної теми в романі – історії, яку письменник усебічно досліджує на прикладі подій у гітлерівській Німеччині. В. Ґесс показує, як культура підтримувала прихід нацистського режиму, окремо наголошує на ролі інтелектуалів, які покладали багато споді- вань на фюрера. В образі напівбожевільного професора Магуса Табора пись- менник виводить постать, подібну до філософа Мартіна Гайдеґґера, який був відповідальний за встановлення аморальної влади. Вільям Ґесс закликає до глобального переосмислення понять вини і невинності в контексті ХХ сто- ліття, адже офіцери лише «виконували накази», а лідери прагнули зміцнити велич держави. У романі також показано актуальність одвічного конфлікту Фауста і Мефістофеля, спокушеного і спокусника, шо дає змогу розширити розуміння гріховності, зважаючи на слабкість людської особистості під час протистояння авторитету і владі. «Банальність зла» у ХХ столітті досягла просто антигуманістичного рівня, що, на думку Вільяма Ґесса, свідчить про завершення «проєкту Людина» і початок постлюдської доби, а це вимагає докорінної переоцінки всіх цінностей. Водночас це свідчить про необхід- ність появи нової політичної сили, і тому головний персонаж роману, Вільям Фредерік Колер, пропонує всім інтелігентам об’єднатися в «Партію розчаро- ваної публіки». Звичайно, це ще одна з ознак того, що дедалі більшої попу- лярності набуває ескапізм, який у романі символізує безглузде і безцільне копання тунелю, яким потайки зайнятий Вільям Фредерік Колер. Вільям Ґесс подає досить песимістичний погляд як на людину, так і на соціум, адже останній неспроможний втримати індивіда від падіння у прірву зне- віри, гріха і рабського підкорення. Водночас письменник також говорить про «смерть роману» зокрема і мистецтва загалом, адже воно не міняє світ на краще, а лише притлумлює нашу активність і проповідує «мистецтво заради мистецтва», тобто, зрештою, теж є однією з форм ескапізму. Письменник показує, як людина в минулому сторіччі, пройшовши всі кола пекла, посту- пово втрачає віру в себе і натомість підпадає під мефістофельську спокусу силою, яку символізує тоталітарна ідеологія.