ПОНЯТТЯ МОТИВАЦІЇ МОВНИХ ОДИНИЦЬ ЯК СПІВВІДНОШЕННЯ МОВНОГО ЗНАКА ТА ЗНАЧЕННЯ
Анотація
У статті розглядається проблема мотивації мовних одиниць як співвідношення мовного знака та значення. Зокрема, акцентується увага на специфіці самого мовного знака, яка зумовлена передусім його асиметричною природою, оскільки будь-які фактори зміни завжди призводять до зсуву відношень між означуваним і означувальним. Крім того, аналізуються основні властивості й ознаки мовного знака, подаються різноманітні підходи до визначення типів семантичних знакових відношень, виділяються асиметричні відношення у словесному знакові (нульова асиметрія, синтагматична асиметрія, парадигматична асиметрія), вказуються наслідки асиметрії словесного знака. У дослідженні зазначається, що словесні знаки як категорії лексичної семантики одночасно належать і семантичній структурі – одній з окремих субструктур загальної структури мови, і рівню лексики. Як семантичні категорії вони базуються на семасіологічних ознаках, а як категорії лексичного рівня мають також формальне вираження, тобто категоріям лексичної семантики властиве змістовно-формальне відбиття. Необхідно розрізняти семасіологічний і ономасіологічний підхід до їх вивчення, тобто кожну з категорій можна визначити у змістовому та значеннєвому планах. Із семасіологічного погляду гомосемні одиниці – це омолексемні полісемеми, з ономасіологічного – полісемемні омолексеми, а гетерогенні – полілексемні омосемеми й омосемемні полілексеми. З погляду співвідношення словесного знака й лексичного значення категорії лексичної семантики визначаються в аспекті топологічної / диференційної лінгвістики, проте структурний підхід до значення ще повністю не відповідає на питання взаємозумовленості знака та значення. Значення виникає в тих випадках, коли існують концептуальні зв’язки певного виду, що поєднують концепти як дискретні змістові сутності свідомості. Ці зв’язки можуть бути імплікаційними, порівняльно- класифікаційними та семіотичними (знаковими). Одним з основних положень лінгвістичної теорії є принцип довільності мовного знака, тобто як неумотивованість, як відсутність зв’язку між означувальним і означуваним, однак у системі мови мовний знак виявляється відносно мотивованим.
Посилання
2. Карцевский С О. Об асимметрическом дуализме лингвистического знака. Звегинцев В.А. История языкознания ХІХ–ХХ вв. в очерках и извлечениях. Москва : Просвещение, 1965. Ч. 2. С. 85–90.
3. Кретов А.А. Ассиметрия в лингвистике. Вестник ВГУ. Серия: Лингвистика и межкультурная коммуникация. 2010. № 2. С. 5.
4. Лейчик В.М. Терминоведение. Предмет, методы структура. Москва : КомКнига, 2005. 256 с.
5. Соколов А.В. Введение в теорию социальной коммуникации: учеб. пособ. Санкт-Петербург : СПбГУП, 1996. 320 с.
6. Городецкий В.Ю. К проблеме семантической типологии. Москва : Изд-во Московского государственного университета, 1969. 564 с.
7. Денисова С.П. Типологія категорій лексичної семантики. Київ : КНЛУ, 1995. 286 с.
8. Селіванова О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія. Полтава : Довкілля-К, 2006. 716 с.
9. Винокур Г.О. Избранные работы по русскому языку. Москва : Учпедгиз, 1959. 492 с.
10. Виноградов В.В. Словообразование в его отношении к грамматике и лексикологи. Избранные труды. Исследования по русской грамматике. Москва : Наука, 1975. 559 с.
11. Кубрякова Е.С. Словообразование. Общее языкознание. Внутренняя структура языка. Москва : Наука, 1972. С. 346–347.
12. Зверев А. Д. Словообразование в современных восточнославянских языках. Москва : Высшая школа, 1981. 206 с.
13. Ширшов И.А. Множественность словообразовательной мотивации в современном русском языке. Ростов, 1981. 117 с.
14. Улуханов И.С. Мотивация в словообразовательной системе русского языка. Москва : Азбуковник, 2005. 313 с.
15. Голев Н.Д. Введение в теорию и практику мотивацинного и структурного анализов : учебное пособие. Барнаул : АГУ, 1981. 87 с.
16. Потебня А.А. Мысль и язык. Потебня А.А. Слово и миф. Москва : Правда, 1989. 282 с.
17. Кудрявцева Л.А. Моделирование динамики словарного состава языка : монография. Киев : ИСДОУ, 1993. 280 с.
18. Соломоник А. Язык как знаковая система. Москва : Наука, 1992. 223 с.
19. Языковая номинация. Общие вопросы. Москва : Наука, 1977. 359 с.
20. Виноградов В.В. Русский язык. Москва : Высшая школа, 1972. 614 с.
21. Конецкая В.П. О системности лексики. Вопросы языкознания. 1984. № 1. С. 26–36.
22. Медникова Э.М. Значение слова и методы его описания. Москва : Высш. шк., 1974. 202 с.
23. Бережан С.Г. Отражение семантических системных связей лексических единиц в одноязыковом (толковом) словаре. Словарные категории : сборник статей / отв. ред. Ю.Н. Караулов. Москва : Наука, 1988. С. 5–15.
24. Бережан С.Г. Семантическая эквивалентность лексических единиц. Кишинев : Штиинца, 1973. 372 с.
25. Бережан С.Г. Совпадение отдельных элементов смысловой структуры слова как основа синонимичности. Изв. АН СССР. Серия литературы и языка. 1967. Т. ХVI. № 3. С. 254–263.
26. Бережан С.Г. Теория семантических полей и синонимия. Проблемы языкознания. Тезисы докладов и сообщений советских ученых на Х Международном конгрессе лингвистов. Москва : Наука, 1967. С. 165–169.
27. Никитин М.В. Основы лингвистической теории значения. Москва : Высш. шк., 1988. 168 с.
28. Соссюр де Ф. Курс загальної лінгвістики. Київ : Основи, 1998. 324 с.
29. Кузнецов В.Г. Женевская лингвистическая школа: от Соссюра к функционализму. Москва : Изд-во «УРСС», 2003. 184 с.
30. Никитин М.В. Предел семиотики. Вопросы языкознания, 1997. № 1. С. 3–14.
31. Степанов Ю.С. Общее языкознание. Москва : Просвещение, 1975. С. 230–253.
32. Frege G. Über Sinn und Bedeutung. Zeitschrift für Philosophie und Philosophische Kritik. 1892. № 100. S. 25–50.
33. Ogden C.K., Richards I.A. The Meaning of Meaning, New York, Harcourt, Brace & World, Inc., 1923.
