ЖАНРОВО-СТИЛЬОВА ТИПОЛОГІЯ ДРУЖНЬОГО ЕПІСТОЛЯРІЮ В. ЧЕРЧИЛЛЯ (НА ОСНОВІ ЛИСТУВАННЯ З Г. ВЕЛЛСОМ ТА Б. ШОУ)
Анотація
У статті розглядається дружнє листування відомого британського політичного діяча В. Черчилля з письменниками Г. Веллсом та Б. Шоу. Об’єктом нашого дослідження стали приватні кореспонденції політика й публіциста, що зберігаються в архівах Великобританії, які ще досі не відомі широкому загалові. Ураховуючи «суб’єктивне начало», оголений психологічний світ особистості письменника, авторка статті виділяє оригінальну манеру В. Черчилля зображувати в приватному листуванні образ адресата та життєві обставини завдяки яскраво вираженій особистісній візії будь-якої життєвої ситуації, наповнюючи епістолярні діалоги добрим гумором і прихованим сарказмом. На основі проведеного аналізу приватного епістолярію В. Черчилля схарактеризовано головні жанрові та стильові домінанти, які можуть бути ключовими чинниками для визначення типологічних форм письменницьких кореспонденцій. Результати дослідження доводять, що це, зокрема, поява різних міжжанрових зрощень у межах одного жанру; взаєморецепція (адресатно- рецептивний зв’язок) між дописувачами; суб’єктивна спрямованість та індивідуальна стильова парадигма адресанта. Визначальними рисами епістолярних діалогів В. Черчилля з його «співрозмовниками на відстані» Б. Шоу та Г. Веллсом є іронія, у якій сатиричний пафос поєднується зі скепсисом, емоційна критика на адресу реципієнта, полеміка між адресатом та адресантом, тонкий гумор тощо. Власне виокремлені жанрові та стильові домінанти, а також головні риси проаналізованих епістолярних діалогів, на думку авторки статті, спричинили появу таких жанрових модифікацій листів В. Черчилля: лист-концепція; лист – авторитетна заява; лист-замальовка (етюд); лист – портрет адресата; лист-рецензія; лист-дискусія тощо. Авторка статті доповнює також зміст поняття епістолярного діалогу та визначає жанрові форми дружнього епістолярію письменника. Запропоновані жанрові модифікації дружнього епістолярію В. Черчилля можуть бути предметом для подальших розвідок у цьому напрямі.
Посилання
2. Мазоха Г.С. Жанрово-стильові модифікації українського письменницького епістолярію другої половини ХХ століття : автореф. дис. … докт. філол. наук : 10.01.01. Київ, 2007. 36 с.
3. Toye R. The Great Educator of Unlikely People. In. R. Backhouse & T. Nishizawa (Eds.). No Wealth but Life. Cambridge University Press. 2012. P. 161–188.
4. Сніжко О. Жанрова система публіцистичних текстів. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Філологія. Соціальні комунікації». Вип. 26. С. 237–240.
5. What is Retrofuturism? URL: https://theretrofuturist.com/what-is-retrofuturism (Last accessed: 15.10.2020).
6. Toye, R., H.G. Wells and Winston Churchill: A Reassessment In S. McLean (ed.), H.G. Wells: Interdisciplinary Essays. 2008. Р. 147–161. Newcastle : Cambridge Scholars Publishing.
7. Churchill, R., Winston S. Churchill. Companion. 1969. Vol. II, pt. 1 (1901-1907). Boston : Houghton Mifflin Company.
8. Lotha G. Fantasy. Ap. 30, 2020. URL: https://www.britannica.com/art/fantasy-narrative-genre (Last accessed: 12.10.2020).
9. Weidhorn, M. A Harmony of Interests: Exploration in the Minds of Sir Winston Churchill. Fairleigh Dickinson University Press, 1992. 192 p.
10. Alkon, P. Winston Churchill’s imagination. Associated University Presses. 2010. 210 p.
11. Churchill, W. Great Contemporaries. Odhams Press Limited. 1941. 340 p. URL: https://archive.org/details/in.ernet.dli.2015.209041 (Last accessed: 28.10.2020).
12. Churchill, R. Winston S. Churchill. Companion, Vol. V, pt.1. Boston : Houghton Miffin Company, 1981. 1684 p.
13. Langworth R. Churchill and George Bernard Shaw: A Curious Dichotomy, a Fictitious Exchange. URL: https://winstonchurchill.hillsdale.edu/george-bernard-shaw/ (Last accessed: 2.10.2020).
14. Barfoot C.C. Ritual Remembering: History, Mythand Politicsin Anglo-Irish Drama. Rodop, 1995. 204 p.
15. Churchill, R., Gilbert. M., Winston S. Churchill: Never despair, 1945-1965. Vol. 8. Boston : Houghton Mifflin. 1988. 1438 p.
