ФРАНЦУЗЬКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ В ТУРЕЦЬКІЙ МОВІ

Ключові слова: інтактні й адаптовані запозичення, французька мова, турецька мова, графічна адаптація, семантична адаптація, фонетична адаптація

Анотація

У статті йдеться про один із суттєвих ресурсів збагачення та розвитку будь-якої мови – запозичення з інших мов, розглядаються й аналізуються запозичення із французької в турецькій мові, наводяться численні приклади, аналізуються про- цеси адаптації французьких запозичень у турецькій мові. У всі часи люди спіл- кувалися і взаємодіяли один з одним, відбувалися обмін та взаємне збагачення досвідом, культурою, традиціями, зокрема й елементами мови. Наявність запо- зичень пояснюється багатьма чинниками, але найважливіші – це зв’язок історії мови з історією народу і країни взагалі, а також технічний прогрес. Виникнення перших французьких запозичень у турецькій мові спостерігається в ХVІ столітті, а наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття, у період активної індустріалізації країни і модернізації суспільства, це явище набуває інтенсивності. Більшість запозичень із французької знаходимо в галузях науки, техніки, транспорту, професій, кулінарії, одягу, індустрії краси та серед абстрактних понять. Адаптація запозичених слів відбувається декількома способами: фонетичним, графічним, морфологічним або лексико- семантичним. Отуречення французьких лексем проходило здебільшого шляхом графічної адаптації. Фонетична та семантична адаптація були незначними. Як ми переконалися на прикладах, турецька мова запозичувала французькі слова, трансформувала їх відповідно до правил турецької орфографії, надавала граматичної тюркомовної інтерпретації з максимальним збереженням французької вимови. Іноді заради фонетичної гармонії спостерігаються явища соноризації або оглушення приголосних, додавання голосного або приголосного звука тощо. Семантична адаптація теж відбулася досить вдало, тому що лише деякі лексеми, за рідким винятком, змінили своє значення у процесі переходу до турецької мови. Багато французьких запозичень мають синоніми в турецькій і гармонічно співіснують у сучасній мові.

Посилання

1. Буров А.Г. Из истории изучения западноевропейских заимствований в турецком языке: работы российских и украинских исследователей. Культура народов Причерноморья. 2002. № 31. C. 170–174.
2. Буров А.Г. Лингвисты дальнего зарубежья о западноевропейских заимствованиях в турецком языке. Культура народов Причерноморья. 2003. № 39. С. 97–102.
3. Буров А.Г. Изменения французских заимствований в турецком языке в области гласных звуков. Культура народов Причерноморья. 2006. № 89. С. 75–80.
4. Кузнецов П.И. Учебник турецкого языка. Начальный курс. Москва : Муравей-Гайд, 2000. 400 с.
5. Лингвистический энциклопедический словарь / гл. ред. В.Н. Ярцева. Москва, 1990 ; DVD-версия. Москва, 2008.
6. Esenkova E. Türk dilinde Fransız tesiri. İstanbul : Matbaacılık A.Ş., 1959. 31 s.
7. Bertrand Georges Turquie, France : le voyage des mots. Hommes & migrations. 2009. № 1208. P. 100–104.
8. İmla kılavuzu. Ankara : Türk dil kurumu yayınları, 1996. 443 s.
9. Nurcan Delen Karaağaç. A propos de quelques emprunts du français en turc. Editura Universitatii din Suceava. 2013. P. 108–122.
10. Sakine Ceylan. Les emprunts au français dans le vocabulaire turc et leurs rôles dans l’apprentissage du français langue étrangère. Thèse de maîtrise. Ankara, 2013. 226 p.
11. Türkçe Sözlük. Hazırlayanlar : İsmail Parlatir, Nevzat Gözaydin, Hamza Zülfikar. Dokuzuncu baskı. Ankara : Türk dil kurumu yayınları, 1998. 2523 s.
12. Türkçe Sözlük. Hazırlayanlar : Hasan Eren, Nevzat Gozaydın, İsmail Parlatır, Talat Tekin, Hamza Zulfikar. Sekizınci baskı. Ankara : Turk dil kurumu yayınları, 1988. 1679 s.
13. Türkçe Sözlük. Hazırlayanlar : Mustafa Canpolat, Kemal Demiray, Semih Tezcan. Yedinci baskı. Ankara : Turk dil kurumu yayınları, 1983. 1353 s.
Опубліковано
2021-09-17
Як цитувати
Кобринець, О. С., Савицька, Л. В., & Безугла, І. В. (2021). ФРАНЦУЗЬКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ В ТУРЕЦЬКІЙ МОВІ. Мова. Література. Фольклор, (1), 96-103. https://doi.org/10.26661/2414-9594-2021-1-13