ДЕЯКІ ЗАУВАГИ ЩОДО ПРОТООФЕНСЬКОЇ ОСНОВИ УКРАЇНСЬКИХ АРҐО
Анотація
Статтю присвячено дослідженню зв’язків між українськими арґо та соціолектом володимирських офенів у контексті порівняльно-історичного вивчення східнослов’янських субстандартних систем. Основну увагу приділено протоофенській теорії формування східнослов’янських арґо, запропонованій російським мовознавцем Василем Бондалетовим, яку критично оцінено з огляду на лінгвальні й екстралінгвальні особливості розглядуваних соціальних діалектів. Сумніву піддано твердження про генетичну первинність офенського соціолекту щодо українських арґо й закцентовано на контактному характері взаємодії згаданих субстандартних систем. В основу статті покладено зіставний аналіз одинадцяти українських лірницьких арґо, зафіксованих у мовознавчих та етнографічних розвідках упродовж другої половини ХІХ – початку ХХІ століття, і найрепрезентативнішого «офенського» джерела – словника соціолекту володимирських мандрівних торговців, що його зібрав у 1850-х роках Володимир Даль. Українсько-офенські арґотичні лексичні паралелі проаналізовано за кількісними та якісними параметрами, кількісні показники розглянуто з огляду на територіальні особливості відповідних арґо. Визначено, що загальна кількість лексичних збігів залежить від обсягу й ареалу поширення аналізованих субстандартних систем і може свідчити лише про конвенційну спорідненість офенського соціолекту з українськими арґо. Якісні параметри українсько-офенських зв’язків досліджено на матеріалі фіксованої множини лексем, яка дає змогу помітити численні розбіжності між українською й офенською лексикою на рівні базових понять і найпоширеніших слів. У межах цієї множини окремо досліджено кілька груп офенських арґотизмів за частотністю збігів, визначено загальні особливості таких міжарґотичних зв’язків. Зауважено, що ймовірна генетична вторинність українських лірницьких соціолектів щодо соціолекту офенів може ґрунтуватися лише на спільному фонді грецьких запозичень у східнослов’янських арґо, однак етимологічні та семантичні особливості грецизмів не дають переконливих свідчень на користь цього припущення.
Посилання
2. Аркушин Г. Словник арготизмів мови сліпців-жебраків Західного Полісся. Slavia Orientalis. 1996. T. XIV. № 2. С. 267–277.
3. Бондалетов В. Греческие заимствования в русских, украинских, белорусских и польских арго. (К проблеме генезиса и контактирования социальных диалектов славянских языков). Этимология. 1980. 1982. С. 64–78.
4. Бондалетов В. В.И. Даль и тайные языки в России. Москва : Флинта, 2004. 456 с.
5. Бондалетов В. Типология и генезис русских арго. Рязань, 1987. 84 с.
6. Боржковский В. Лирники. Киевская старина. 1889. Т. ХХVI. № 9. С. 653–708.
7. Гнатюк В. Лірники. Лірницькі пісні, молитви, слова, звістки і т. п. про лірників повіту Бучацького. Етнографічний збірник. 1896. Вип. 2. С. 1–76.
8. Горбач О. Арґо в Україні. Львів, 2006. 688 с.
9. Дзендзелівський Й. Арго волинських лірників. Studia z filologii polskiej i słowiańskiej. 1979. T. XVI. С. 179–216.
10. Иванов В. Невли. Статистический листок. 1883. № 10. С. 153–156.
11. Кушпет В. Старцівство: мандрівні старці-музиканти в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.). Київ, 2007. 592 с.
12. Малинка А. Кобзари и лирники. Терентий Пархоменко, Никифор Дудка и Алексей Побегайло. Земский сборник Черниговской губернии. 1903. Вып. 4. С. 60–92.
13. Николайчик Ф. Отголосок лирницкого языка. Киевская старина. 1890. Т. ХХIХ. № 4. С. 121–130.
14. Півторак Г. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов: міфи і правда про трьох братів слов’янських зі «спільної колиски». Київ, 2001. 148 с.
15. Приемышева М. Н. Тайные и условные языки в России ХІХ в. : в 2-х ч. Санкт-Петербург, 2009.
16. Студинський К. Лірники. Львів, 1894. 56 с.
17. Тиханов П. Черниговские старцы (Псалки и криптоглассон). Труды Черниговской губернской архивной комиссии. Вып. 2. С. 65–158.
18. Shevelov G. A Historical Phonology of the Ukrainian Language. Heidelberg, 1979. 809 p.
