ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ТА ПРАГМАТИКО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЄСЛІВ, ЩО ВВОДЯТЬ ПРЯМУ МОВУ, У ФРАНЦУЗЬКІЙ ПРЕСІ

Ключові слова: контекстуальні синоніми, сема говоріння, лексико- семантичне поле, темпоральна семантика, авторська оцінка, гіперболізація, перлокутивний ефект

Анотація

У статті розглядаються лексичний, семантичний, прагматичний та стилістичний аспекти дієслів, що вводять пряму мову. Як показує дослідження, пряма мова у французькій публіцистичній пресі вводиться перехідними і неперехідними дієсловами, які в основному передбачають процес говоріння. Серед цих дієслів найчастіше вживається дієслово “dire”. Контекстуальними синонімами дієслова “dire” є: дієслова говоріння, які супроводжують мовленнєвий акт; дієслова, які вказують на особливості мовлення; фазові дієслова, які вказують на початок і кінець дії; ментальні дієслова, які вказують на розумову діяльність; дієслова, які не мають семи говоріння; дієслова фізичної дії; дієслова, які передають ставлення до слухача; дієслова, які вказують на психоемоційний стан особи під час мовлення. Вибір дієслова залежить від наміру автора, його оцінки прямої мови, що дозволяє йому вживати як нейтральні, так і експресивні дієслова, завдяки яким досягається перлокутивний ефект. Багато дієслів, що супроводжують пряму мову, мають у своєму значенні оцінний елемент та вживаються для досягнення стилістичного ефекту гіперболізації, з метою переконати читача. У статті підтверджено, що дієслово, яке супроводжує пряму мову, уживається переважно в теперішньому часі, подає найчастіше минулі події як об’єктивно реальні з погляду суб’єкта мовлення. Другою часовою формою за частотністю вживання є passé composé. Автор статті вважає, що вживання imparfait є одним зі стилістичних прийомів надання авторської оцінки. Під впливом екстралінгвістичних чинників imparfait зумовлює різну темпоральну семантику висловлювання. Futur simple уживається у значенні минулого часу, означає майбутні події в момент висловлювання, які стали на цей час минулими. Plus-que-parfait виконує функцію імпліцитного минулого часу, позначає закінчену дію на тлі теперішнього часу у прямій мові.

Посилання

1. Шемякіна Н.В Особливості актуального членування вставних речень, які передають слова автора. Вісник Маріупольського державного університету. Серія «Філологія». 2018. Вип. 18. С. 335‒342.
2. Бобирева М.М. О типологии предложения в современном французском языке. Москва : Наука, 1964. 216 с.
3. Николаева И.В. Структурно-семантическая характеристика включений предикативных единиц в современном французском языке : дис. … канд. филол. наук: 10.02.05. Москва, 1986. 160 с.
4. Тищенко С. Лексико-семантическое поле глаголов говорения во французском языке : автореф. дис.… канд. филол. наук: 10.02.05. Киев, 1990. 17 с.
5. Новицкая Е.О. Функционально-прагматический аспект контекстуального варьирования глаголов английского языка, вводящих прямую речь : автореф. дис. … канд. филол. наук: 10.02.04. Москва, 1985. 24 с.
6. Dobre D. Discours direct. VS. Discours rapporté. Revue roumaine de linguistique. 1989. T. XXXIV. № 1. P. 29–40.
7. Хованская З.И. Стилистика французского языка. Москва : Высшая школа, 1984. 344 с.
8. Воронков В.В. Прагматический аспект текста англоязычной публицистической журнальной статьи : автореф. дис. … канд. филол. наук: 10.02.04. Москва, 1991. 28 с.
9. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка. Синтаксис. Москва : Высшая школа, 1986. 220 с.
10. Лісова І.Г. Комунікативно-прагматична ємність минулих часів у текстах офіційно-ділового стилю (на матеріалі французької мови). Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія «Філологія». 1999. Т. 2. № 1. С. 134–139.
11. Imbs P. L’emploi des temps verbaux en français moderne. Essai de grammaire descriptive. Paris : Klincksieck, 1960. 269 p.
Опубліковано
2021-09-17
Як цитувати
Шемякіна, Н. В. (2021). ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ТА ПРАГМАТИКО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЄСЛІВ, ЩО ВВОДЯТЬ ПРЯМУ МОВУ, У ФРАНЦУЗЬКІЙ ПРЕСІ. Мова. Література. Фольклор, (1), 195-200. https://doi.org/10.26661/2414-9594-2021-1-27