ЛІНГВОКУЛЬТУРНІ КОНОТАЦІЇ ЕТНОНІМІВ РУСИН, ЛИТВИН, ТАТАРИН, НІМЕЦЬ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКИХ ФРАЗЕМ І ПАРЕМІЙ)

Анотація

Статтю присвячено дослідженню лінгвокультурних конотацій етнонімів русин, литвин, татарин і німець, вичленуваних на підставі внутрішньої форми українських стійких висловів за допомогою методу компонентного аналізу. Виокремлені конотативні семи покласифіковано на три блоки відповідно до таких аспектів сприйняття представників різних народів, як зовнішній вигляд, спосіб життя, риси національної вдачі та світогляду. Встановлено, що самооцінка українців, засвідчена в мікротекстах паремій та фразем із компонентом русин та його субститутами, є назагал позитивна, хоч і не позбавлена критицизму. Так, український народ високо оцінює такі свої риси, як сила і витривалість, почуття власної гідности, працьовитість. Натомість негативний аксіологічний складник спостерігається насамперед щодо таких рис, як упертість, нерішучість у вирішенні проблемних питань, схильність поступатися своїми національними і соціальними інтересами під тиском чужинців-завойовників. З аналізу типової структури стійких висловів з компонентом русин помітно, що абсолютна більшість їх побудована на протиставленні чи зіставленні з іншими народами, насамперед із сусідами (поляками, московитами, білорусами-литвинами), а також із євреями, компактні поселення яких з’явилися в Україні ще від середньовічних часів. Рецепція північних і південних сусідів у мовній свідомості українців радикально відрізняється за своїм оцінним складником. Білоруси, які виступають у текстах паремій і фразем під назвою литвини, сприймаються назагал нейтрально (подекуди з відтінками співчуття або ж жарту) і позитивно. Негативний аксіологічний компонент мають лише ті конотації, які відображають недостатню твердість у християнській вірі та надмірну довірливість і наївність, що їх українці, приречені повсякчас оборонятися від інших агресивних сусідів, сприймали як глупоту. Натомість практично всі конотації етноніма татарин є негативними за своєю аксіологією, що зумовлено дуже травматичним досвідом співіснування українців із названим народом. Така конотативна семантика підтверджується і текстами інших фольклорних жанрів, як-от дум, історичних пісень, балад, легенд і переказів. Етнонім німець теж багатий на негативні оцінні компоненти, які стосуються насамперед таких особливостей життєвого укладу цього народу, як протестантські релігійні практики, істотно відмінні від православних, і корисливість у веденні торгових та інших справ. Є підстави припустити, що неприязне ставлення з боку українців до німців сформувалося і через їх тісну співпрацю з російським колоніальним урядом та масове поселення на землях, які раніше належали зруйнованій Запорозькій Січі.