ЛЕКСЕМА УКРАЇНСЬКИЙ У ДИСКУРСІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ (НА МАТЕРІАЛІ «ЩОДЕННИКА» ЄВГЕНА ЧИКАЛЕНКА)

Анотація

Мета статті – на основі аналізу функціювання прикметника український у тексті щоденника, що описує суспільне життя Російської імперії початку ХХ століття, встановити актуальні для цього періоду особливості сприйняття відповідної ознаки. Джерельною базою дослідження стали контексти вживання лексеми український, що дібрані зі «Щоденника» Євгена Чикаленка – знаного діяча українського руху. Аналіз засвідчив своєрідність представлення українців у суспільному житті Російської імперії початку ХХ століття. Сполучувальні можливості досліджуваної лексеми демонструють широке коло денотатів, які мають або можуть мати ознаку «український». Найчастіше згаданий прикметник ужито з іменниками газета, громада, громадянство, інтелігент, клуб, людність, мова, народ, пʼєса, преса, театр, товариство, сцена, школа. Водночас контекст уживання атрибутивних сполучень із прикметником український нерідко виявляє несприятливі умови для реалізації відповідної ознаки. Підлеглий статус українців та прагнення його змінити виразно репрезентують часто вживані словосполучення українське питання, український рух і українська справа. Колективні уявлення про українців у Російській імперії початку ХХ століття демонструють ужиті в тексті щоденника синоніми. У контекстах, що описують думки і прагнення української спільноти, прикметник український співвідноситься з лексемами свій, наш, рідний, національний. В імперському дискурсі він корелює з лексемами інородчеський, малоруський, малоросійський, мазепинський, хохлацький (хахлацький), що актуалізують ставлення до українців як периферійного етносу, підлеглого російському народові, невіддільного від нього, а також небезпечного для імперії. Перспективним є ґрунтовне вивчення сполучувальних і парадигматичних характеристик прикметника український на матеріалі щоденникових записів, спогадів, а також публіцистичних текстів різних періодів.