«КУМИР ПОВАЛЕНИЙ – ВСЕ Ж БОГ!» («У СВІТІ ЗРУЙНОВАНИХ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ»)

Анотація

Нав’язувати школярам, «в ім’я європейської освіти», читання романів Ф.М. Достоєвського – значить «штовхати нашу молодь у достоєвщину», – запевняв у 1926 році український письменник М. Хвильовий, і цю думку багато хто у нас поділяє й до сьогодні. Протилежної думки дотримуються упорядники нової (2018 р.) інтегрованої програми з російської мови та літератури (для шкіл України з російською мовою навчання), бо вважають корисним для школярів старших класів вивчення роману Ф. Достоєвського «Підліток» (замість звичного «Злочин і кара»). Доцільність введення у програму цього твору упорядники програми вбачають у тому, що сучасний підліток може уявити себе на місці Аркадія Долгорукого, який шукає «руководящую нить поведения в мире разрушенных духовных ценностей». Така спроба, вважають упорядники (і в цьому важко з ними не погодитися), легко вдасться нашому сучаснику, оскільки під час будь якого перехідного періоду «духовна ситуація» багато у чому повторюється. У часи М. Хвильового М. Бахтін точно визначав «достоєвщину» як «монологічний ідеологізм», до якого у фіналі «Підлітка», як ніякого іншого свого роману, нас приводить Ф.Достоєвський, даруючи Аркадію (і у його особі молодому читачеві) ту «руководящую нить», яку він нібито шукав. Як бачимо, правда щодо «небезпеки для української молоді», на перший погляд, виявляється на боці М. Хвильового. Однак чому ж Ф.М. Достоєвський, який на словах був відданим «російській ідеї», у своїх романах жодного разу так і не надав приклад повного та корисного її впливу на душу молодого шукача істини? У фіналі «Підлітка» сам герой, за душу якого вподовж усього роману вели приховану боротьбу його батьки (формальний та біологічний), відмовляється по суті нічого не вартим зауваженням: «Старе життя відійшло назовсім, а нове ледве розпочинається». Порівняння образу Аркадія Долгорукого в романі «Підліток» (1875) із образом П’єра Безухова в 4-му томі епопеї «Війна і мир» (1869) Л.М. Толстого (обидва героя незаконні сини; навіть прізвища створено за подібною логікою) може бути першим кроком на шляху до розв’язання цих питань, які досі залишаються без відповідей.