ТИПОЛОГІЯ ОБРАЗІВ СВЯТОСТІ В КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОМУ ПАТЕРИКУ

Анотація

Крізь призму розгляду наративних особливостей та сюжетної структури Києво-Печерського патерика у статті досліджується типологія святості в цій оригінальній середньовічній пам’ятці. «Святий» у грецьких текстах виражав релігійний і політичний ідеал у відповідності до візантійської церковно-державної концепції. Древньоруське християнство посилило цей аспект і стилізувало в образі християнського князя, захисника Русі. Від грецької агіографії київські слов’яни наслідували персонажів, прославлених аскетичною любов’ю до страждань, презирством матеріальних благ, простотою і бездоганним знанням священних текстів, смиренням. Але всі ці ідейні застанови не виключали розвитку ліричних та оповідних компонентів у давньоукраїнських агіографічних текстах. У дослідженні виокремлено такі типологічні образи святих монахів, як: затворники, мученики, преподобні. Залежно від шляхів, що приводили до святості, серед преподобних виокремлюються пісники, просфорники, цілителі, прозорливі. Наративне оформлення композиції Києво-Печерського патерика є сюжетним із послідовним міметизованим викладом подій, які стверджують та розкривають образ святості печерських монахів. Як літературні тексти розповіді Києво-Печерського патерика у статті розглядаються в кількох аспектах. З одного боку, це спогади про труди та подвиги конкретної святої людини, відредаговані агіографом відповідно до повчальної мети. З іншого боку, це похвала святій людині – провіднику в Небесне Царство інших християн. Разом з цим це історичні документи, що містять чимало відомостей про звичаї, життя та побут того часу, коли ці тексти були написані. В Києво-Печерському патерику описана проза життя середньовічних монахів, які зуміли перетворити її на поезію святості. З одного боку, праведник був звичайною людиною – їв, пив, спав, хворів, іноді навіть грішив, але водночас він жив особливо загадковим життям, освячуючи своєю присутністю простір навколо себе. Тобто для середньовічного суспільства праведник був досяжним ідеалом, який освячував собою весь світ, замінивши собою образ міфічного героя, яким захоплювалися в античному суспільстві. Саме тому типові образи давньоруської святості, що зображені в Києво-Печерському патерику, стали об’єктом нашого дослідження.