GENDER SHIFT У ПРОЗІ ВАЛЕРІЯ БРЮСОВА ТА НІНИ ПЕТРОВСЬКОЇ
Анотація
Стаття присвячена розглядові малої прози Валерія Брюсова та Ніни Петровської, у якій вони використовують прийом gender shift, що відкриває можливість ґендерного експерименту й продовжує творчий діалог після завершення активної фази роману життя. Початок експерименту з gender shift поклала книга Петровської “Sanctus amor” у відповідь на створення Брюсовим роману «Вогненний ангел». Ці твори, що публікуються майже одночасно, як у дзеркалі, відображають любовні колізії життєтворчого роману авторів. Імпресіоністські мініатюри “Sanctus amor” сповнені алюзіями, ремінісценціями, знаками, що робить книгу посланням автора до Брюсова, не виключаючи інших адресатів (Ауслендера, Соколова, Білого, Ходасевича). На перший погляд, герой-оповідач здається меланхолійним та сентиментальним, але наприкінці читач відчуває в ньому індивідуаліста й егоїста Брюсова, заглибленого у свої теорії. Оповідання сповнені прихованої іронії, що зближує манеру Петровської з німецьким варіантом прози Станіслава Пшибишевського. Через розповідь від імені героя-чоловіка вона презентує власну концепцію кохання, де в карнавалі символістських імпровізацій неможливо знайти і зберегти земне почуття. Брюсов презентував своє володіння жіночою манерою оповіді у творах «У дзеркалі» (1903), «Добрий Альд» (1909– 1910), «Куля» (1913), повісті «Останні сторінки щоденника жінки» (1910), психодрамі «Мандрівник» (1910), які разом із «Віршами Неллі» стали основним матеріалом ґендерних досліджень його творчості. Для Брюсова використання gender shift дозволило уявити спостереження психології жіночої душі з властивою скрупульозністю та логічністю, тому поведінка героїнь-оповідачок виходить за межі традиційного погляду на ґендерні стереотипи. Отже, прийом gender shift демонструє прагнення обох авторів зрозуміти один одного, бажання вдивитися в представника іншої статі/ґендера, що було реакцією на мінливі ґендерні ролі в російському суспільстві початку ХХ століття й результатом творчого пошуку нового слова і нового героя.
Посилання
2. Брюсов В., Петровская Н. Переписка: 1904–1913. Москва : НЛО, 2004. 776 с.
3. Гармаш Е.В. Любовь-быт-история: к проблеме их взаимосвязи в романе В. Брюсова «Огненный ангел». Литературоведческий сборник. Вып. 1. Донецк : ДонГУ, 1999. С. 99–104.
4. Ильев С.П. Концепция и композиция книги «Ночи и дни» В. Брюсова. Вопросы русской литературы. 1990. Вип. 1. С. 102–110.
5. Лавров А.В. Символисты и другие. Статьи. Разыскания. Публикации. Москва: НЛО, 2015. 734 с.
6. Михайлова М.В. В.Я. Брюсов о женщине (анализ гендерной проблематики творчества). Гендерные исследования. 2003. № 9. URL: http://kcgs.net.ua/gurnal/gurnal-09-11.pdf (дата звернення: 09.11.2021).
7. Молодяков В. Портрет из осколков (Нина Петровская. Разбитое зеркало). Октябрь. 2015. № 10. URL: https://magazines.gorky.media/october/2015/10/portret-iz-oskolkov.html (дата звернення: 05.11.2021).
8. Педченко Е.В. Классические и неклассические любовные треугольники в прозе В. Брюсова. Вісник ХНУ. Серія Філологія. 2016. № 75. С. 179–183.
9. Педченко Е.В. Эпистолярный диалог Валерия Брюсова и Нины Петровской как гендерный эго-документ. Science and Education a New Dimension. Philology, VI(52), Issue 177, 2018, September, рp. 49–53.
10. Петровская Н. Разбитое зеркало. Проза. Мемуары. Критика. Москва : Б.С.Г. Пресс, 2014. 960 с.
11. Samarin Aleksey. Sanctus Amor (1908) Нины Петровской как жизнетворческий манифест. Studia Rossica Posnaniensia, 2020, № 2, рр. 23–53.
12. Шахадат Ш. Искусство жизни: Жизнь как предмет эстетического отношения в русской культуре XVI–XX веков. Москва : НЛО, 2017. 275 с.
13. Эконен К. Творец, субъект, женщина: стратегии женского письма в русском символизме. Москва : НЛО, 2011. 400 с.