ТЕАТР ВІРИ ВОВК: ДИДАКТИЧНІ П’ЄСИ ДЛЯ ДОРОСЛИХ

Анотація

У статті розглянутий та проаналізований цикл п’єс української діаспорної письменниці, перекладачки та дослідниці літератури Віри Вовк (Селянської), а саме : п’єси «Триптих»(1982), «Іконостас України» (1991) та «Вінок троїстий» (1988). Ці п’єси отримали визначення «дидактичних картинок для дорослих» (Л. Онишкевич-Залеська), або «соціально і патріотично заангажованих» п’єс (М. Коцюбинська). Написані ще до отримання Україною незалежності, п’єси відтворюють «окрему» від історії СРСР українську історію, яка за часів радянських була недоступна для українців. До цього циклу органічно примикають дві п’єси 90-х років, що мають адресатами дитячу аудиторію: орієнтовані на просвітництво, яскраві за формою, п’єси «Зимові дійства» і «Весняні дійства» занурюють дорослих і малих українців у традиції християнського церковного року та у головні свята народного календаря. Оскільки, за твердженням культуролога Романа Корогодського, історія позбавлених державності націй складається з «нагромаджень білих плям», перекручень історичних фактів та «вавилонських хащів брехні», то повернення народу таких речей, як історичні постаті, історичні факти, традиції, звичаї, що були у період колоніальної залежності забутими, замовчаними, знищеними, є найкращою дидактикою, яка сприяє становленню національної ідентичності. Історія України, що розказана Вірою Вовк у її «соціально і патріотично заангажованих п’єсах», є своєрідним героїчним епосом нації: «дидактичні п’єси» пафосно і голосно розповідають українцям їхню власну історію, якої народ був позбавлений як у Російській імперії, так і за часів СРСР. Історичні уроки для українців містять не тільки замовчані факти, але майже забуті звичаї і традиції, що становлять невід’ємну частину національного менталітету, національної ідентичності, національної пам’яті.