ТРАНСФОРМАЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР ФОЛЬКЛОРУ В КОНТЕКСТІ ІДЕОЛОГІЇ ДОБИ

Анотація

У статті здійснено загальний огляд основних напрямків і подано всебічну характеристику фольклоритичних досліджень Г. Нудьги та закцентовано увагу на архівних польових записах на Чернігівщині кінця 1936 – початку 1937 рр., яка, до того ж, супроводжувалася окремими супутніми записами – щоденником дослідника, де зафіксовані враження фольклориста від спілкування з респондентами та нотатки про різні організаційні обставини протягом періоду збирацької роботи. Оспівування радянських вождів і нового життя того часу мало на меті, насамперед, утвердження у свідомості українського народу нових ідеалів життя, моральних цінностей, принципів організації суспільних відносин, тож фольклориста цікавила передовсім радянська тематика, він хотів пересвідчитися у відповідності декларованих владою «розквіту творчості нового часу». Також його завданням була фіксація саме зразків-новотворів. Записаний Г. Нудьгою матеріал свідчить про те, що жанрове різноманіття радянського фольклору переважно тяжіє до пісенно-віршових форм: особливого поширення набули так звані малі форми – частівки, жанровою особливістю яких є поширення інформації серед населення. Розглянуто фольклорні зразки квазі- та псевдо- фольклору. Наголошено на характерній ідеологічній заангажованості відповідного часу, а також тематичній спрямованості квазі-фольклорних текстів різних жанрів, що акумулюють у собі стереотипізовані образи нової радянської дійсності. Представлений у польвих записах фольклорний матеріал в арфівних фондах рукописів і фонозаписів ІМФЕ НАН України містить прозові та ліричні жанри. В аналізованих текстах відображено домінантні суспільно-історичні ідеологеми, які є невід’ємною частиною літературної творчості радянського періоду загалом, що аргументує доцільність розгляду таких текстів як історико-культурологічних джерел у вивченні усної народної творчості початку ХХ ст.