КАТЕГОРІЯ ІНТИМІЗАЦІЇ: ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ОСМИСЛЕННЯ СТАТУСУ

Анотація

У статті простежено історію вивчення категорії інтимізації та осмислено її статус у сучасному мовознавстві. Зазначено, що потреба здійснення дослідження мотивована активним входженням у науковий обіг текстів із комунікативно-стильових сфер, у яких інтимізованість викладу є однією з визначальних характеристик. Вона зумовлена також урізноманітненням теоретико-практичних аспектів вивчення інтимізації та засобів її виявлення у мові й тексті. Вказано, що основними методами дослідження категорії інтимізації є контекстуально-інтерпретаційний, що дає змогу реконструювати авторський задум щодо омовлення інтимізації, та метод дискурсивного аналізу, за допомогою якого виявляються основні чинники комунікативно-мовленнєвої діяльності конкретного контексту на загальному екстралінгвальному тлі. Наголошено, що, попри багатоаспектність інтимізації як об’єкта сучасного мовознавства, статус цієї категорії до кінця не окреслено. Запропоновано кваліфікувати інтимізацію як категорію лінгвофілософську, семантичну, універсальну, граматичну, функціонально-семантичну, лінгвостилістичну, приховану, дискурсивну (тестову), комунікативну, процесуальну, прагматичну. Вказано, що до засобів репрезентації категорії інтимізації слід зараховувати фонетико-синтаксичні, лексико-фразеологічні, словотвірні та граматичні. Моделюванню інтимізації сприяють також і деякі форми непрямої комунікації. Акцентовано на потребі використання синкретичного підходу до розуміння категорії інтимізації, що передбачає врахування актуальних для сучасної лінгвістики традиційних та новітніх аспектів її інтерпретації. Наголошено, що дослідження цієї категорії в теорії лінгвостилістики, комунікації, прагмалінгвістики, лінгвоперсонології, дискурсології дасть змогу виявити як індивідуально-авторські моделі інтимізації, так і національні, специфічні моделі, характерні для кожної лінгвокультури загалом.