ПАРЕМІЇ ЯК ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ КАТЕГОРІЇ ДЕБІТИВНОСТІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Ключові слова: повинність, дебітивність, модальність, предикат, пареміологічні одиниці

Анотація

У статті проаналізовано теоретичні засади вивчення категорії дебітивності в сучасній українській мові, з’ясовано місце дебітивної модальності серед інших типів модальних значень. З опертям на ілюстративний матеріал (пареміологічні одиниці української мови) описано семантику предикатів дебітивності (доцільності, повинності, норми, вимушеності, змушеності, необхідності, неминучості тощо) та проаналізовано структурно-семантичні моделі речень із предикатами дебітивності. Зазначено, що паремії з предикатами дебітивності репрезентують різноманітні відтінки суб’єктивно-об’єктивної модальності. Семантична структура речення залежить від семантичного типу предиката та реалізації його валентних характеристик у структурних моделях. Встановлено, що в пареміях найширше реалізовані модальні предикати дебітивності «мати», «мусити», «треба», «пора», які є засобами впливу на свідомість українського народу, відбивають його ставлення до способу життя і традицій, є дзеркалом ментальності української нації. Дієслова «мати», «мусити» в українській мові можуть передавати декілька відтінків значень дебітивності: від звичайного значення повинності до значення вимушеності. Зафіксовано пасивні безособові формами на -но, -то («приречено», «призначено», «суджено», фразеологізм «на роду написано») з модальними предикатами неминучості / невідворотності, що репрезентують сакральність народної мудрості. Звернено увагу на предикати дебітивності, що марковані безособовими дієсловами («приходиться», «годиться», «доводиться»). Спостережено, що безособові дієслова надають інфінітивам модального відтінку повинності та граматичної характеристики щодо часу й способу. Інфінітиви разом із безособовими дієсловами створюють єдину складену форму предиката дебітивності. Проаналізовано паремії з модальним предикатом неминучості «бути». У таких конструкціях обов’язково вживаються суб’єктні детермінанти, що виражені іменниками на позначення абстрактних понять (відтворюють негативні чи позитивні явища дійсності, номінують явища природи). Зазначено, що дебітивна модальність може послаблюватися в тих випадках, коли модальні дієслова «мати», «мусити» вживаються після інфінітива.

Посилання

1. Арутюнова Н. Типы языковых значений: оценка, событие, факт. Москва : Наука, 1988. 341 с.
2. Ахманова О. Словарь лингвистических терминов. Москва : Советская энциклопедия, 1966. 606 с.
3. Золотова Г. О модальности предложения в русском языке. Филологические науки. Научные доклады высшей школы. 1962. № 4. С. 65–79.
4. Тронь О. Семантико-синтаксична структура речень із предикатами дебітивності в сучасній українській мові : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.01. Івано-Франківськ, 2001. 20 с.
5. Цейтлин С. Необходимость. Теория функциональной грамматики: темпоральность, модальность / отв. ред. А.В. Бондарко. Ленинград : Наука, 1990. С. 142–156.
Опубліковано
2023-01-11
Як цитувати
Струк, І. М., Максим’юк, О. В., & Максим’юк, Н. В. (2023). ПАРЕМІЇ ЯК ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ КАТЕГОРІЇ ДЕБІТИВНОСТІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ. Мова. Література. Фольклор, (1), 74-78. https://doi.org/10.26661/2414-9594-2022-1-10
Розділ
РОЗДІЛ I. МОВОЗНАВСТВО