ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІ ОНІМИ В СУЧАСНІЙ ПОЕЗІЇ ПРО ВІЙНУ (НА МАТЕРІАЛІ ПОЕТИЧНИХ ЗБІРОК ЗАПОРІЗЬКИХ АВТОРІВ)

Ключові слова: антропонім, Запорізький край, поезія про війну, російсько-українська війна, страждання, топонім

Анотація

У статті проаналізовано лексико-семантичні та функціонально-стилістичні особливості літературно-художнього ономастикону сучасної поезії про російсько-українську війну. Виявлено активне використання топонімів, серед яких найбільш продуктивними є хороніми Україна та росія. Установлено, що образ України постає у двох іпостасях: з одного боку, це прекрасна та квітуча держава, а з іншого – сумна і трагічна; письменники ототожнюють себе зі своєю Батьківщиною, передають свій біль, співпереживання за складну долю українського народу. Акцентовано, що хоронім росія набуває лише негативних конотацій, із кожним днем ненависть українців до країни-агресора тільки зростає, зневажливе ставлення передається через різноманітне графічне зображення. Установлено, що жахливі воєнні дії російських військових у багатьох українських містах відобразилися в мовленні українців. Буча, Харків, Ірпінь, Ізюм, Маріуполь – це назви, які стали прецедентними й отримали символічне значення з актуалізацією номенів «страждання», «нескореність», «нездоланність». Підкреслено, що письменники використовують топонімічні назви Крим, Донецьк (Донбас), Луганськ, які у зв’язку з російсько-українською війною змінили своє смислове навантаження, адже до початку російської агресії Схід України вважали промисловим краєм, а потім – краєм війни, смерті та розрухи. Констатовано, що українці створили надзвичайно багато принизливих антропонімів на позначення путіна, винуватця збройної агресії росії. Прізвище російського президента дуже часто використано в негативному контексті саме в гумористичних творах (анекдотах та каламбурах). Визначено, що передати почуття хвилювання та безмежну віру у світле майбутнє, спричинені кривавою російсько-українською війною ХХІ ст., допомагає теонім Бог. Письменники Запорізького краю часто змальовують образ понівеченої України, у якій народ наповнений почуттями безнадії та відчаю; саме в такому контексті Бог є уособленням останньої надії. Літературно-художній ономастикон письменників Запорізького краю дуже різноманітний із функціонально-стилістичного погляду і представлений такими групами онімів, як інформаційно-оцінні, національно значущі, локалізаційні та ідеологічні.

Посилання

1. «Ми виковуємось у народ!» / Запорізька обласна організація НСПУ. Запоріжжя : Дніпровський металург, 2022. 24 с.
2. Петренко Л.О. Специфіка вербалізації часопросторових образів у сучасній поезії про війну. Linguistic Bulletin. 2022. № 32. С. 102–109.
3. Піддубна Н. До питання про онімну прецедентність воєнної доби. Сучасні філологічні і методичні студії: проблематика і перспективи : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Харків, 18 трав. 2022 р. Харків, 2022. С. 182–185.
4. Рогозяний Дід. А й надія – від слова «дія»… : поезії. Запоріжжя : Дніпровський металург, 2022. 32 с.
5. Цвіт Авіабаз. Словом і римою… : вірші. Запоріжжя : Дніпровський металург, 2022. 36 с.
6. Юрик П.С. Чхаю на Пупу! : вірші, сатира, проза. Запоріжжя : Дніпровський металург, 2022. 92 с.
Опубліковано
2023-04-19
Як цитувати
Ткаченко, Н. В. (2023). ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІ ОНІМИ В СУЧАСНІЙ ПОЕЗІЇ ПРО ВІЙНУ (НА МАТЕРІАЛІ ПОЕТИЧНИХ ЗБІРОК ЗАПОРІЗЬКИХ АВТОРІВ). Мова. Література. Фольклор, (2), 57-63. https://doi.org/10.26661/2414-9594-2022-2-7
Розділ
РОЗДІЛ I. МОВОЗНАВСТВО