МОВЛЕННЄВИЙ АКТ ЯВНОЇ ВІДМОВИ В КИТАЙСЬКІЙ МОВНІЙ КУЛЬТУРІ

Ключові слова: міжкультурна комунікація, китайська лінгвокультура, прагматична перспектива, дія, що загрожує обличчю, ввічливість

Анотація

Мова є не лише феноменом культури, а й носієм культури. Різні національні мови містять свою унікальну традиційну культуру, відображають спосіб мислення своїх носіїв, національні звичаї, соціальні цінності тощо. Відмова як акт, що загрожує обличчю, часто трапляється в повсякденному житті людей, яким необхідно застосувати певні стратегії, щоб уникнути шкоди співрозмовникам. Останнім часом з розвитком лінвгопрагматики та поглибленим вивченням теорії мовленнєвого акту з’явилося багато досліджень, які мають за фокус мовленнєвий акт відмови. Згідно з попередніми дослідженнями, у різних мовних культурах відмова має різні прояви та характеристики. У китайській культурі, особливо під впливом конфуціанства, склалася певна культура міжлюдського спілкування, де велику роль відіграє ввічливість. Явний мовленнєвий акт відмови у китайській лінгвокультурі як типова особлива форма китайського мовленнєвого акту не загрожує учасникам спілкування щодо втрати ними обличчя і демонструє китайський вимір ввічливості. Через відмінності між культурами при комунікації можуть виникнути певні непорозуміння, які можуть призвести до збою міжкультурної комунікації. Тому для забезпечення успішної міжкультурної комунікації необхідні фонові культурні знання. У цій розвідці у лінгвопрагматичному ключі досліджується мовленнєвий акт відмови у контексті китайською культури, що сприятиме встановленню вищого рівня міжкультурної комунікації між учасниками мовленнєвого акту відмови, один з яких належить китайській лінгвокультурі.

Посилання

1. 顾曰国. 礼貌、语用与文化. 外语教学与研究. 1992. P. 10–17.
2. 贵文春. 言语行为理论下汉语邀请类假拒绝的语用失误研究. 职业教育与培训. 2019. P. 164–166.
3. 霍尔,A. T. 超越文化.上海文化出版社. 1997.
4. 艾萨克斯, E. A., &柯拉克, H. H. 虚假邀请. 社会中的语言. 1990. P. 493–509.
5. 卢志芳. 现代汉语中的虚假拒绝言语行为研究. 广西师范大学. 2003. P. 5.
6. 刘葆. 汉语诚意拒绝和虚假拒绝言语行为的礼貌性研究. 东北师范大学. 2006.
7. 赖会娣,冉永平. 英汉非真诚拒绝的语用对比研究. 语言教育. P. 33–41.
8. 林科, K. E. &克鲁兹R. J. 虚假言语行为的理解. 语言与社会心理学杂志. 2005. P. 227–251.
9. 林科, K. E. 虚假言语行为的理解与运用. 孟菲斯大学. 2001.
10. 毛, L. R. 超越礼貌理论:“面子”的重访与回顾. 语用学杂志. P. 451–186. 1994.
11. 冉永平, 赖会娣. 虚假拒绝言语行为的人际语用理论分析. 外语学刊. 2014. P. 65–70.
12. 沃尔顿, M. 虚假谎言和共同意义的协商. 话语过程. 1998. P. 27–41.
13. 王荟. 现代汉语中虚假拒绝的语用功能分析. 闽江学院学报. 2014. P. 101–106
14. 肖莉. 汉语的言语礼节特点. 修饰学习. 1998.
15. 于秀成, 张绍杰. 汉语非真诚邀请语用特征与言语行为适切条件. 东北师范大学学报(哲学社会科学版. 2011. P. 88–91.
16. 姚新中. 儒家思想概论. 剑桥大学出版社. 2000. P. 38–47.
17. 姚颖. 虚假拒绝言语行为探析. 语言教育. 2012. P. 31–32.
18. 赵英玲, 李诗芳. 中英虚假邀请言语行为语用研究. 哈尔滨工业大学学报(社会科学版. 2004.P. 123–126.
Опубліковано
2023-04-19
Як цитувати
Цзян, Ц. (2023). МОВЛЕННЄВИЙ АКТ ЯВНОЇ ВІДМОВИ В КИТАЙСЬКІЙ МОВНІЙ КУЛЬТУРІ. Мова. Література. Фольклор, (2), 64-70. https://doi.org/10.26661/2414-9594-2022-2-8
Розділ
РОЗДІЛ I. МОВОЗНАВСТВО